|
Нокаутна миша Нока́утна ми́ша — генетично змінена миша, у якої експресія одного або кількох генів вимкнена за допомогою нокауту генів. Нокаутні миші є важливими моделями для дослідження генів тварин, які були секвеновані, але функція яких невідома. Інактивуючи специфічний ген у миші та досліджуючи зміни її фенотипу (поведінки, зовнішнього вигляду), дослідники часто можуть зробити висновки про функцію даного гена. Миші є найближчим до людини модельним організмом, до якого може застосовуватися подібна методика дослідження, навіть для щурів її застосування набагато складніше. Через це миші широко використовуються у дослідженнях, що стосуються фізіології людини. Перша нокаутна миша була створена Маріо Капеччі, Мартіном Евансом і Олівером Смітізом в 1989 році, за що вони були нагороджені Нобелівською премією з фізіології та медицини 2007 року. Багато варіантів методу були розроблені пізніше, деякі з них запатентовані приватними компаніями. ВикористанняВимкнення гену допомагає дослідникам отримувати інформацію про його функцію. Оскільки багато генів для мишей і людини є спільними, дослідження їх функції у мишах дозволяє отримувати дані про те, за що цей (або подібний ген) відповідає у людському організмі. Зокрема, це є дуже важливим при ідентифікації генів, які відповідають за захворювання людини. Прикладами досліджень, у яких можуть використовуватися нокаутні миші, є вивчення і моделювання різних типів раку, ожиріння, хвороб серця, діабету, артритів, старіння та хвороби Паркінсона. За допомогою нокаутних мишей також можна досліджувати ліки та різні види терапії. Кожного року в різних експериментах використовують мільйони нокаутних мишей.[1] Лінії Існує декілька тисяч ліній нокаутних мишей.[1] Багато мишачих моделей названо за ім'ям гену, який інактивується. Наприклад, p53 нокаутні миші названі за геном р53, який кодує білок, однією з найважливіших функцій якого є пригнічення росту пухлин за рахунок припинення поділу клітин. Люди, народжені з мутаціями гену p53, страждають від синдрому Лі-Фраумені, при цьому катастрофічно зростає імовірність розвитку раку кісток, крові та грудей у ранньому віці. Процедура Є деякі варіації у процедурах отримання нокаутних мишей, але нижче розписана загальна спрощена схема.
Детальне пояснення про створення нокаутних мишей розміщене на вебсайті, присвяченому Нобелівській премії з фізіології і медицини 2007.[2] ОбмеженняХоча нокаут генів у мишах є надзвичайно потужним засобом для досліджень, є значні обмеження у його використанні. Близько 15 відсотків нокауту генів є летальними під час ембріонального розвитку. Цієї проблеми можна уникнути, отримуючи умовно нокаутних мишей. При нокауті генів мишей іноді важко отримати чітко відмінний від дикого типу фенотип. Іноді також виникають проблеми з порівнянням інактивації гену в організмі людини та миші. Наприклад, мутація гену p53, яка є у половині видів раку людини і призводить до розвитку пухлин у певних тканинах. У мишей, нокаутних за p53, рак розвивається у зовсім іншому наборі тканин, ніж при вищезгаданих мутаціях у людини. Див. такожПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
