Нодь Золтан Мігалі (нар.8 квітня1949, Мужієво, Закарпаття) — угорський поет і письменник із Закарпаття. Член відділу літератури Угорської академії мистецтв (2005).
Діяльність
З січня 1992 року співробітник громадсько-культурного журналу, редактор з 1993 р., співробітник Галерії Кіадо. Між 2002 і 2009 роками головний редактор відтвореного літературно-мистецького та культурного журналу «Разом»; З 2004 р. — редактор видавництва «Інтермікс» в Ужгороді. З 1982 року був членом Студії Йожефа Аттіли, з 1994 року — член Угорської асоціації письменників. Вперше опублікований у 1963 році, він виграв конкурс новел у 1979 та 1982 роках. У 1991 році Закарпатська угорська культурна асоціація (КМКСЗ) присудила йому літературну премію імені Вільмоша Ковача. Його проза є пристрасною, історичною та соціально мотивованою.
У своїй трилогії він розповідає, розповідає та досліджує невимовний, великий біль і втрату закарпатських угорців протягом майже півстоліття, про те що близько 40 000 чоловіків із закарпатських угорців після Другої світової війни радянська влада вивезла, депортувала та засудила до смертної кари на основі принципу колективної провини.[2]
Творчість
Dolgok igézetében (versek, Ungvár, 1983)
Fehér Eper (elbeszélések, Ungvár, 1988)
Pírban, perben (versek, Ungvár, 1990)
A Sátán fattya (regény, Budapest, 1991, 2000, 2003)
Pál György. A magyar irodalom Kárpátalján : 1945-1990. Nyíregyháza, 1990 (угор.)
M. Takács Lajos: Még ma is küld írót a falu. In: M. Takács Lajos: Résnyire nyílt ajtók : irodalom, művelődés, nyelvészet. Debrecen-Ungvár : KLTE Szláv Filológiai Intézet, 1991 (угор.)
