Новосадська угода

Новосадська угода (сербохорв. Novosadski dogovor, Новосадски договор) — документ, укладений 25-ма сербськими, хорватськими і боснійськими письменниками, мовознавцями та інтелектуалами для створення державного стандарту сербохорватської мови, а також для підкреслення єдності в етнічно і мовно розділеній Югославії.

Роботу над угодою ініціювала редакційна колегія журналу Сербської культурної організації Letopis Matice srpske. Переговори відбувалися з 8 по 10 грудня 1954 в Новому Саду, Воєводина. Основним питанням було використання сербського (східного) та хорватського (західного) варіантів сербохорватської мови.

У підсумку було підписано документ, що містив десять висновків про спільну мову і що був зосереджений на подібності між діалектами та передусім стосувалася примирення різних діалектів задля федералізованої Югославії. В угоді було вказано, що групи лінгвістів та інтелектуалів як зі східносербського, так і з західнохорватського варіантів працюватимуть разом над створенням єдиного словника та термінології.

Див. такоє

Посилання

  • У Вікіджерелах є Novosadski dogovor
  • Greenberg, Robert David (2004), Language and identity in the Balkans, Oxford University Press, с. 29—32, ISBN 0-19-925815-5
  • Bellamy, Alex J. (2003), The formation of Croatian national identity, Manchester University Press, с. 138—140, ISBN 0-7190-6502-X
  • Language, Nationalism and Serbian Politics, By Robert Greenberg, East Europe Studies, Report No. 182 Woodrow Wilson International Center for Scholars, 7 July 2011
  • The languages of the former Yugoslavia—The Disintegration of Serbo-Croatian
  • Eastern Europe in the Twentieth Century – And After by R. J. Crampton, Routledge, 1994, ISBN 0415053463