Ікавиця

Карта сербохорватських діалетів. Територію поширення ікавиці позначено червоним.

І́кавиця, або і́кавська вимова (хорв. ikavski govor; серб. икавски изговор, икавица / ikavski izgovor, ikavica) — один із двох стандартних типів вимови сербохорватської мови. Притаманний головно діалектам, поширеним в центральній Далмації, які зараховують до хорватської мови (у мовному розумінні це південночакавський та південнозахідний істрійський діалекти чакавського наріччя),[1] а також на півночі Воєводини, який зараховують до сербської мови (у мовному розумінні це діалекти північної частини штокавського ареалу).[2] На відміну від екавиці та ієкавиці, ця вимова вважається діалектною і не має офіційного статусу в жодній мовній нормі сербохорватської. Визначальною рисою є вимова i на місці праслов'янського *ě, що притаманно також українській мові.

Приклад

Українська	Екавиця	Ієкавиця	Ікавиця
вітер	vetar	vjetar	vitar
молоко	mleko	mlijeko	mliko
хотіти	hteti	htjeti	htiti
стріла	strela	strijela	strila
Але:
стрілка (невелика стріла)	strelica		strilica

Примітки

1. Кречмер А. Г., Невекловский Г. Сербохорватский язык (сербский, хорватский, боснийский языки) // Языки мира. Славянские языки. — М.: Academia, 2005. — 62 с. — ISBN 5-87444-216-2.
2. Lisac J. Čakavsko narječje // Hrvatska dijalektologija 2. — Zagreb: Golden marketing — Tehnička knjiga, 2009. — 191 p. — ISBN 978-953-212-169-8.