Новгородов Володимир Євгенович

Новгородов Володимир Євгенович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження11 травня 1947(1947-05-11) Редагувати інформацію у Вікіданих (77 років)
Країна
(підданство)		 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняХарківський національний університет будівництва та архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор
ЧленствоНаціональна спілка архітекторів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Панорама Почаївської лаври зі східного боку з Преображенським собором.
Римо-католицький храм у Харкові. 2010 рік
Троїцький собор у Чернігові. Реставрація у співавторстві з М. М. Говденко

Володимир Євгенович Новгородов (нар. 11 травня 1947, Харків) — архітектор, реставратор, дійсний член ICOMOS, член-кореспондент Української академії архітектури.

Преображенський собор Почаївської лаври

Автор проєкту Преображенського собору Почаївської лаври, який гармонійно розвиває ансамблевий комплекс цього монастиря, що складається з різноманітних по стилю та часу будівництва споруд — барокових Успенського собору і дзвіниці, Спасо-Преображенського собору в формах псковсько-новгородської архітектури та інших будівель, які носять риси класицизму і різних історичних стилів. Новий собор, запроектований В. Є. Новгородовим поєднує об'ємно-просторові прийоми та архітектурні деталі, притаманні багатокупольним прямокутним соборам Київської Русі, барочним українським культовим будівлям 17століття на кшталт Троїцького собору у Чернігові, Військово-Микільського собору у Київі та волинськіх храмів з кутовими накутними баштами. Разом з тим споруда наслідує й характерну для багатьох українських храмів казацької пори схему розміщення бань по сторонах світу. Всі ці прийоми створюють оригінальний архітектурний образ, що збагачує силует ансамблю та придає йому рівноваги та завершеності.

Життєпис

1970 р. — закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту. Дипломний проєкт відзначено Дипломом першого ступеня Союзу Архітекторів СРСР.

1970—1976 рр. — працював в Українському спеціальному науково-реставраційному виробничому об'єднанні та Українському спеціальному науково-реставраційному проєктному інституті Держбуду УРСР (Київ).

1976—1977 рр. — начальник відділу пам'яток архітектури Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника Міністерства культури УРСР (Київ).

1978—1987 рр. — займався науковою та викладацькою роботою у вищих навчальних закладах Харкова.

З 1987 р. — головний архітектор проєктів Харківської комплексної архітектурно-реставраційної майстерні інституту Укрпроєктреставрація.

1993—2008 рр. — директор Харківської філії інституту «УкрНДІпроєктреставрація».

З 1995 р. — доцент кафедри архітектурного проєктування і малюнка (нині кафедра архітектури будівель і споруд) Харківської академії міського господарства.[1]

2008—2013 рр. — начальник проєктно-реставраційного відділу інституту «УкрміськбудПроєкт» (Харків), головний архітектор проєктів АТЗТ «Житлобуд-2», головний архітектор ТОВ «Вертикаль».

Новгородов є членом Національної спілки архітекторів України (з 1977 р.), член-кореспондентом Української академії архітектури (з 2005 р.), дійсним членом Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць ICOMOS[2] (з 2005 р.). Автор більш ніж 70 проєктів реставрації низки архітектурних пам'яток в Україні та Росії, об'єктів нового будівництва у Харкові та Харківській області. Автор книг та наукових статей з історії архітектури України.[3]

Професійна діяльність

Автор проєктів реставрації архітектурних пам'яток:

Співавтор проєктів реставрації архітектурних пам'яток:

  • Будівля військкомату (колишній готель «Епштейн») по вул. Полтавський Шлях, Харків. Пам'ятник архітектури середини XIX століття. 2003 р. (у співавторстві з В. М. Лопатько).
  • Миколаївська церква, Харків. Пам'ятник архітектури початку XIX століття. 1995 р. (у співавторстві з Г. М. Черкашиною та В. М. Лопатько).
  • Свято-Троїцький собор, Чернігів. Пам'ятник архітектури XVII століття. 1974—1980 рр. (у співавторстві з М. М. Говденко).
  • Храм початку ХК століття в с. Голофєєвка Бєлгородської області (РФ). 2004 р. (у співавторстві Л. Колесніковою).

Автор історико-опорних планів і зон охорони пам'яток архітектури історичних міст України, історико-археологічних та історико-архітектурних заповідників:

Автор об'єктів нового будівництва:

Вибрані праці

  • Градостроительство Московского государства ХУІ-ХУП веков / ред. Н. Ф. Гуляницкий. — Москва: Стройиздат, 1994. — 318 с. — Из текста: Панорамы городов Слободской Украины XVIII в. Реконструкция В. Е. Новгородова. — С. 84; Засечные черты на юге Русского государства в 5080-е гг. XVII в. Схема В. Е. Новгородова. — С. 84 ; Планы крепостей Слободской Украины до перепланировки. — С. 85.
  • Новгородов В. Е. Золотой венец старого Харькова / В. Е. Новгородов // Univeгsitates. Наука и просвещение. — 2004. — № 3. — С. 46-57.
  • Новгородов В. Е. Золотой венец старого Харькова. Успенский собор — памятник архитектуры XVIII века: ист.-архит. очерк / В. Е. Новгородов. — Харьков: Прапор, 1990. — 48 с.
  • Новгородов В. Є. Історико-архітектурна спадщина Слобідської України / B. Є. Новгородов // Вісник інституту УкрзахідПроєктреставрація, 1997. — Т. 7. — C. 30-31.
  • Новгородов В. Є. Історичний центр — зберегти для нащадків / B. Є. Новгородов // АСС: архітектура, будівництво, подія. — 2003. — жовтень. — C. 16-17.
  • Новгородов В. Е. Неопалимая купина. Историко-архитектурный очерк о Покровском монастыре в г. Харькове / В. Е. Новгородов // Наука и религия. — 2002. — № 1.
  • Новгородов В. Е. О реставрации Качановского дворца / В. Е. Новгородов, Ю. А. Нельговский, В. П. Подгора // Строительство и архитектура. — 1976. — № 4. — С. 31-34.[7]
  • Новгородов В. Е. Развитие планировочной структуры Киево-Печерской лавры / В. Е. Новгородов // Строительство и архитектура. — 1979. — № 11. — С. 25-27.[8]
  • Новгородов В. Е. Харьковский Свято-покровский монастырь // Віра і розум. — 2000. — № 1. — С. 152—160.
  • Новгородов В. Е. Центр Харькова периода классицизма / В. Е. Новгородов // Архитектурное наследство. — Москва (РФ): Стройиздат, 1995. — Вып. 38 : Проблемы стиля и метода в русской архитектуре. — 400 с.[9]
  • Новгородов В. Е. Элементы исторической планировки и застройки в структуре Харькова / В. Е. Новгородов // Строительство и архитектура. — 1979. — № 1. — С. 14-16.
  • Новгородов В. Є. Планування Харківської фортеці у другій половині 17-го ст. / В. Є. Новгородов // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. — 2017. — Вип. 47. — С. 133—138.
  • Новгородов В. Є. Містобудівна діяльність в процесі колонізації земель Слобідської України в другій половині XVII — першій половині XVIII сторіч / В. Є. Новгородов // Містобудування та територіальне планування. — 2018. — Вип. 66. — С. 448—461
  • Новгородов В. Є. Особливості реставрації архітектурних пам'яток 1920-1930-х років на прикладі будинку Державної промисловості в Харкові. / В. Є. Новгородов// Баухауз — Запоріжжя. Запорізький модернізм і школа Баухауз. Проблеми збереження модерністської спадщини: сб. -Х.: ТОВ «Діса Плюс», 2018. 511 с.[1]
  • Трехсвятительская церковь в Харькове: сведения, мысли, информация по истории и архитектуре / протоиерей Иоанн Лизан, В. Е. Новгородов, A. Ю. Лейбфрейд, О. И. Денисенко. — Харьков: [б.и.], 1999. — 88 с.[10]
  • Трехсвятительский («Гольберговский») храм в г. Харькове / И. Лизан, B. Е. Новгородов, А. Ю. Лейбфрейд, О. И. Денисенко // Univeгsitates. Наука и просвещение. — 2002. — № 2. — С. 36-43.
  • Харьков. Архитектура. Памятники. Новостройки: путеводитель / А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, В. Е. Новгородов и др. — Харьков: Прапор, 1985. — 151 с.
  • Харьков. Архитектура. Памятники. Новостройки: путеводитель / А. Ю. Лейбфрейд, В. А. Реусов, В. Е. Новгородов и др. — 2-е изд., испр. и доп. — Харьков: Прапор, 1987. — 151 с.

Примітки

  1. ↑ а б Новгородов Володимир Євгенович. abs.kname.edu.ua. Процитовано 19 січня 2021.
  2. ↑ ICOMOS UA: Членство. ICOMOS UA. Процитовано 19 січня 2021.
  3. ↑ а б Список вибраної бібліографії опублікованих праць і архітектурнихпроектів Володимира Євгеновича Новгородова (PDF). Харків: ХНУМГім.О.М.Бекетова. 2017.
  4. ↑ Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю. (2002). Харьков вчера, сегодня, завтра. Харьков: Фолио. с. 151. ISBN 966-03-1743-3.
  5. ↑ У Харкові після чотирирічної реконструкції відкрили Будинок нерухомості (фото). Харків Times (укр.). 23 серпня 2020. Процитовано 19 січня 2021.
  6. ↑ Шкодовский Ю.М., Лаврентьев И.Н., Лейбфрейд И.Н., Полякова Ю.Ю. (2002). Харьков вчера, сегодня, завтра. Харьков: Фолио. с. 117. ISBN 966-03-1743-3.
  7. ↑ Новгородов В. Е. и др. - О реставрации Качановского дворца. uknol.info. Процитовано 19 січня 2021.
  8. ↑ Новгородов В. Е. - Развитие планировочной структуры Киево-Печерской лавры. uknol.info. Процитовано 19 січня 2021.
  9. ↑ Архитектурное наследство. archi.ru. Процитовано 19 січня 2021.
  10. ↑ Статьи, книги, ссылки | Свято-Трехсвятительский храм, г. Харьков. trisv.church.ua. Процитовано 19 січня 2021.

Джерела