У селі переважає континентальний клімат, який пом'якшується впливом Азовського моря. Літо завжди спекотне. Насиченість морського повітряозоном, бромом, йодом створюють комфортні умови для відпочинку і оздоровлення в Урзуфі. Купальний сезон розпочинається у середині травня. Вода в морі прогрівається дуже швидко і вже в середині травня досягає 20—22 °C, а у липні-серпні — 26—28 °C.[7]
Назва
Форма «Урзуф» з'явилася в результаті ослаблення артикуляції і подальшої втрати початкового звуку «г» у назві «Гурзуф». Крім цього, спочатку, село мало кілька назв, у тому числі і Зелене (за назвою річки), та Приморське — за розташуванням.[8]
Історія
До переселення греків із Криму в Урзуф, тут був великий і багатий зимівник Степана Коваля, який разом з іншими 61 зимівниками належав до Кальміуської паланки Війська Запорозького і який греки зайняли безкоштовно. На місці його дерев'яної каплички митрополит Ігнатій заснував церкву Архангела Михаїла.[9]
Село засноване 1779 році грецькими переселенцями з кримських селищ Гурзуф, Кизил-Гаші і Маджари на місці козацькогозимівника. У тодішній Урзуф, де був один єдиний будиночок, в якому мешкало два брати Дем'ян і Дмитро на прізвище Ковальови, прибуло 185 поселенців, які почали засновувати село.
14 лютого1782 року була складена Ревізька книга (журнал обліку та перепису податного населення). На той час в Урзуфі проживало 180 осіб (96 чоловіків і 84 жінки). Отримавши, згідно з грамотою Катерини II, відповідні права і привілеї, переселенці почали займатися землеробством, городництвом, вівчарством. У будинку Ковальових була облаштована церква, яка проіснувала до 1800 року. В цьому ж році греки побудували невелику напівпідвальну шестикупольну церкву. На невисоких стінах висіли ікони, був невеликий вівтар. Церква була невисока, на зріст людини. Зроблено була з дошок, оббитих листовим залізом. Навколо росли сафени, були посаджені квіти. Наприкінці 1920-х років, з організацією колгоспів — церква була зруйнована.
У зв'язку зі зростанням населення села, розвитком економіки та економічних зв'язків, з'явилася можливість побудувати нову типову церкву, так як стара вже не задовольняла потреби. Будівництво третьої за ліком церкви розпочалося у другій половині XIX століття.
Село розвивалося, збільшувалася його чисельність. Вже в 1902 році в Урзуфі проживало 2 380 осіб (із них чоловіків — 1 207, жінок — 1 173).
Під час Визвольних змагань 1917—1921 в 1919 році в селі був створений загін ополченців, який очолили Ф. П. Попов, І. І. Бурназов, Дегерджі. Влітку 1919 року загін брав участь у боротьбі з денікінцями і махновцями. Багато жителів загинуло у тій війні, серед них, В. І. Будика, С. О. Чеблатова та інші. У 1921 році в село прийшов голод, почалася епідеміятифу. Багато людей пішло із села. Про це свідчить зміна чисельності населення в селі Урзуф. У 1920 році тут мешкало 3 807 осіб, у 1922 році — 3 028 осіб.
У 1920 році в Урзуфі був створений КНС. Протягом 5 років його очолював М. П. Щетинін (згодом він тривалий час був міністром фінансів УРСР). У 1929 році на базі ТОЗів в селі був організований колгосп «Спартак», його першим головою був Л. А. Аліпій. У 1934 році в селі були організовані три колгоспи: «Ударник», «II п'ятирічка», «XVII партз'їзд». Для мешканців села суцільна колективізація обернулася трагедією: багато сімей були розкуркулені та заслані до Сибіру.
З 8 жовтня1942 року по 13 вересня1943 року село перебувало під німецькою окупацією. У бойових діях на фронтах німецько-радянської війни брали участь близько 250 урзуфців, понад 200 загинули, 123 нагороджені орденами і медалями. У липні 1942 року близько 200 юнаків і дівчат села були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Багато учасників війни нагороджені орденами і медалями. У 1943 році окупаційні війська, відступаючи, підпалили село. Із 250 будинків, залишилися — 30. З вересня 1943 року почалося відновлення села. У 1946 році в селі на братській могилі воїнів-визволителів встановлено пам'ятник.
На початку 1950-х років три колгоспи, які знаходилися на території Урзуфа, об'єдналися в один колгосп «Шлях до комунізму». Партійне керівництво здійснював тоді А. П. Тарасов. Довгі роки працювали бригадирами М. І. Гурджієв, М. Д. Алексєєв, В. Д. Бурлаченко.
З 1964 по 1983 рік керував колгоспом Є. В. Майтапов. Станом на початок 1970-х років за колгоспом «Шлях до комунізму» було закріплено 6 336 гектарівсільськогосподарських угідь, з них 5 768 гектарів орних земель. Господарство було багатогалузевим, зерно-молочного напряму. У колгоспі працювали чотири комплексні бригади, у тому числі дві тракторних, овочівницька та будівельна. Було 44 трактори, 18 комбайнів, з них 10 — зернозбиральних, 28 автомашин. На той час діяли в селі середня школа, в якій навчалося 437 учнів та працювало 32 вчителі, будинок культури на 330 місць, дві бібліотеки з фондом 9,5 тисяч книг, лікарська ділянка, двоє дитячих ясел і дитсадок, радіовузол, поштове відділення з АТС на 200 номерів, будинок побуту, чотири магазини. На березі Азовського моря було 17 баз відпочинку та сім піонерських таборів.
З 1984 до 2001 року колгоспом керував В. В. Петрик. За ці роки істотно змінився вигляд села: прокладена асфальтована дорога Маріуполь—Урзуф, збудовані Будинок культури, сільська амбулаторія, дитячий садок.
У період перебудови Радянського Союзу, завдяки старожилові села, ветерану педагогічної праці С. І. Кудакоцеву, селу Приморське-2 9 серпня1989 року Указом Президії Верховної Ради УРСР[3] повернено його історичну назву, Урзуф.
Сучасне село є морським курортом. Урзуфська курортна зона налічує більше 40 баз відпочинку, серед яких чотири дитячих оздоровчих центри. В них щорічно відпочивають близько 200 тисяч осіб із Донецької, Луганської та інших областей України, країн СНД — Росії, Білорусі, а також держав Балтії.[10]
У селі діє церква Святого Михайла Архістратига. У відпочинковій зоні функціонують промислово-продуктовий ринок, стадіон, ігрові атракціони. Село газифіковане. У приміщенні школи діє музей історії Урзуфа.
На території села знаходилася особиста дача Президента України Віктора Януковича, який втік з території України в результаті Революції Гідності наприкінці лютого 2014 року.[11] В травні 2014 року його дача була зайнята російськими найманцями ДНР і перетворена на перевалочну базу, але в тому ж місяці, 26 травня бійці добровольчого батальйону «Азов» ліквідували її[12]. З червня 2014 р. колишня дача Віктора Януковича в Урзуфі перетворилася на базу добровольчого батальйону «Азов»[13]. В серпні 2014 р. Урзуф потрапив до Книги рекордів України завдяки тому, що українська художниця Ольга Черьомушкіна розписала Петриківським розписом стіну, яка огороджувала базу батальйону «Азов» — довжина розпису становить 133 метри, ширина малюнка — 140 см.[14]
В 2015 році навпроти бази полку «Азов» (в вересні 2014 р. «Азов» став полком) був насипаний курган на честь загиблих добровольців-азовців, в центрі якого були встановлені 3 мечі. В тому ж році навпроти кургану були проведені перші урочисті заходи по вшануванню азовців, що загинули, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України.[15]
Щороку біля цього кургану добровольці полку «Азов» проводять містерію, згадуючи своїх загиблих побратимів.[16]
В червні 2017 року силами тилових частин полку «Азов» було полагоджено аварійну ділянку дороги Бердянськ-Урзуф.[17]
3 липня 2017 року на базі полку «Азов» в Урзуфі було встановлене святилище Перуна — слов'янського Бога-громовержця, покровителя воїнів і захисників рідної землі. На урочистому відкритті були присутні командир полку «Азов» Максим Жорін (псевдо «Мосе») і командир 2-го батальйону Кирило Беркаль «Кірт».[18]
Урзуфську базу полку «Азов» регулярно відвідують українські журналісти — Радіо Свобода[19], Фокус[20], Маріупольське телебачення[21], ТСН[22], сайт Маріуполя 0629[23], Громадського Телебачення[24] і багато інших.
На базі «Азову» в Урзуфі щороку відбуваються футбольні турніри, які були започатковані з 2015 року — перший турнір відбувся 3 лютого 2015 р.[25]. Якщо в першому футбольному турнірі на базі полку «Азов» брали участь лише команди сформовані з азовців, то в наступних турнірах команд ставало все більше — вони представляли як підрозділи МВС, ЗСУ, НГУ, ДПСУ, так і команди складені не з військовослужбовців чи правоохоронців. Наприклад, 20-21 жовтня 2019 р. за ініціативи полку АЗОВ на базі підрозділу в с. Урзуф пройшов товариський турнір з міні-футболу, присвячений Дню захисника України. Всього у змаганні взяли участь 16 команд. Зокрема із азовцями змагалися наші побратими з батальйону поліції «Львів» та Донецького прикордонного загону. Серед учасників турніру були і діти з обласної загальноосвітньої школи-інтернату I—II ступенів № 1 для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, яка перебуває під патронатом полку АЗОВ[26].
13-14 березня 2021 р. на гарнізоні полку «Азов» в Урзуфі вирував шквал емоцій, адже тут відбувався турнір з міні-футболу, приурочений до Дня добровольця. Цьогорічні змагання зібрали рекордну кількість учасників — 18 футбольних команд зі всієї України, зокрема Києва, Львова та Івано-Франківська.[27]
У липні 2024 року військові Росгвардії провели у селі рейд. Військові у цивільному арештовували місцевих жителів. Окупанти перевіряли документи, шукали незадоволених окупацією та підозрілих людей[28].
дитячий садок «Ягідка» на 120 місць. Завідувач Вікторія Василівна Попова;
Будинок культури на 250 місць. Директор Наталія Стахова. В БК працюють жіночий вокальний ансамбль «Маджаротісес», дитячий вокальний ансамбль, хореографічний ансамбль «Едельвейс». У 2009 році в районному конкурсі «Ялтинські зорі» самодіяльні артисти КФОР зайняли два третіх місця: дует «Два Івана» (Іван Аліпій, Іван Кавур) та Іван Кавур. Одне перше місце — Віка Чухно. У номінації «Хореографія» зайняли три перші місця (солістка Тетяна Шахова), дует «Спалах» (Олександр Зборівський і Каріна Жидкова) і група «Едельвейс».;
медична амбулаторія на 6 ліжок стаціонару. Головний лікар Євген Давидович Рехтін; аптечні пункти;
бібліотека з фондом близько 17 тисяч примірників. Відкрита в 1968 році. Завідувач Ірина Олексіївна Твердун.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
С. І. Кудакодцев. «Історія села Приморське (Урзуф) в період 1779—1978 рр.».
Скальковський А. Історія Нової січі, або останнього Коша Запорозького / передмова та коментарі Г. К. Швидько; пер. з рос. Т. С. Завгородньої; худож.-іл. О. М. Бузилов. — Дніпропетровськ : Січ, 1994. — 678 с.