Нестор Посудевський-Кононович

Нестор Посудевський-Кононович
Прапор Генеральний писар Війська Запорозького (реґімент гетьмана Петра Дорошенка)
вересень — листопад 1668
Попередник:	Лука Бускевич
Наступник:	Михайло Вуяхевич-Височинський
Прапор Писар Київського магістрату
1670 — 1678
Попередник:	Улас Железкович
Наступник:	Іван Пика
Народження:	невідомо Любецьке староство, Київське воєводство, Річ Посполита
Смерть:	після 1678
Країна:	Річ Посполита → Гетьманщина
Релігія:	православний

Не́стор Посудевський-Кононович (Кононович, Унучко-Посудевський) (? — після 1678) — український державний діяч доби Гетьманщини, дипломат. Генеральний писар Війська Запорозького реґіменту Петра Дорошенка (1668), писар Київського магістрату (1670-1678).

Походження

Походив з роду шляхтичів-зем'ян Любецького староства Київського воєводства Унучків-Кононовичів-Посудевських, засновником якого був шляхтич Конон Посудевський, що мешкав у XVI столітті. Родовим гніздом було село Пльохів[1].

Життєпис

Мав добру освіту. Під час подій 1659 року був писарем Генеральної військової канцелярії, відзначився як активний прибічник Юрія Хмельницького. Пізніше входив до військового товариства — близького оточення гетьмана, був серед дипломатів, які відповідали за взаємини з Московським царством. Сестра була у шлюбі з Григорієм — братом Петра Дорошенка[2].

9 жовтня 1660 відправлений Хмельницьким до Москви у розпал Слободищенської битви в складі посольства, до якого також входили Михайло Суличич, Григорій Дорошенко[3] і Василь Колачинський[4]. Разом з іншими послами ув'язнений за наказом царя після звістки про підписання гетьманом Слободищенського трактату з Річчю Посполитою.

Утримувався в Москві. Звільнений 1667 року — після Андрусівського перемир'я. Поступив на службу до Генеральної військової канцелярії правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Восени 1668 призначений генеральним писарем замість Луки Бускевича[2].

21 листопада 1668, виконуючи завдання гетьмана, вирушив до Києва, де зустрівся з московським воєводою Петром Шереметьєвим. Запевнив воєводу у готовності Дорошенка прийняти московський васалітет за умови виведення з міст Гетьманщини царських залог, розповів про намір гетьмана сприяти обранню царевича Олексія Олексійовича королем Речі Посполитої, розірвати союз із Кримським ханством. Візит генерального писаря мав і особисту мету — домовитися про звільнення з полону своєї сестри. У грудні Посудевський-Кононович їздив з Києва в Остер, де козаки облягали московську залогу. Переконував їх припинити бойові дії[5].

Залишився у Києві, поступив на службу до магістрату. 22 січня 1670 вперше згаданий у документах як міський писар: засвідчив продаж Григорієм Биримовичем третини Ленковського хутора на межі села Вигурівщина київському війту Данилу Полоцькому. Остання згадка про Нестора Кононовича датована 26 лютого 1678[6]. Подальша доля невідома.

Примітки

1. Модзалевский В. Малороссийский родословник. Том четвертый. — Киев, 1914
2. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ, 2008
3. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Білоцерківський полк. — Київ, 2002
4. Липинський В. Твори. Том 2: Участь шляхти у Великому Українському Повстанні під проводом Богдана Хмельницького. — Філаделфія, 1980
5. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. Том 7. — СПб, 1872
6. Сохань Світлана Колекція Київської казенної палати з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Вип. 1: Акти і документи Михайлівського Золотоверхого монастиря (1522–1785). — Київ, 2019