Неплюєв Микола Миколайович
Мико́ла Микола́йович Неплю́єв (*1851, Ямпіль (Сумська область) — †1908) — богослов, громадський діяч, педагог і мислитель. Він був суспільним діячем європейського масштабу, членом англо-російської літературної спілки, Міжнародної Молитовної спілки, головним організатором проведення Конгресу єдиного людства (Париж 1900). Біографічні відомостіНеплюєв народився в Ямполі в Україні. Він був одним з найбільших поміщиків свого часу. У 1881, після закінчення академії, він повернувся до свого маєтку в хуторі Воздвиженська Глухівського повіту Чернігівської губернії. Неплюєв звернувся до батька з проханням про надання йому економічної самостійності для того, щоб організувати притулок для сиріт. Неплюев почав з того, що взяв на виховання десять селянських дітей з бідних сімей; таким чином, 4 серпня 1881 зародилася майбутня Воздвиженська школа. Релігійна діяльністьСтворив в с. Воздвиженське Ямпільського району Сумської області — Православне Хрестовоздвиженське Трудове Братство, основною ідеєю якого було єднання усіх християнських конфесій і демілітарізація держав. Братство Неплюєва уособлювало живу модель вільного людського братерства бідних і багатих християн. З організаційно-православної точки зору воно являло собою кооперативне товариство виробництва і споживання з колективною формою власності на засоби виробництва. У 1891 була створена аналогічна чоловічій чотирирічна школа для дівчаток — Преображенська. Надалі братство поповнювалася, в основному, випускниками Воздвиженської і Преображенської шкіл. 29 грудня 1901 року Микола Неплюєв здійснює безпрецедентний в історії Росії вчинок — передає все майно, загальною вартістю 2 мільйони 750 тисяч карбованців, у повну власність братства. Світоглядні ідеї НеплюєваОсновна ідея Неплюєва, якій він присвятив все своє життя, полягала в необхідності покаяння і до єднання між християнами, що здійснюється в християнській громаді. Такі громади можуть об'єднатися в трудове братство, в яких віряни могли б влаштувати своє життя по вірі, жити разом з братами у Христі і заробляти кошти на життя шляхом спільної діяльності. Неплюєв вказав три підстави влаштування життя і діяльності християнського трудового братства:
На думку Неплюєва, священним обов'язком братолюбства є праця. Однак у християнському трудовому братерстві ні сама по собі праця, ні економічні результати господарської діяльності не можуть мати самодостатнього значення і бути кінцевою метою. Необхідно, щоб братство було самоокупним, а кожна людина чесно трудилася. БратствоУ Статуті братства декларувалося християнське виховання дітей та релігійно-моральне вдосконалення дорослих шляхом життя в християнській громаді. Чітко регламентовувалось членство в братстві: повноправні, приймальні, члени-змагальники. Повноправні несли повну відповідальність за все, що відбувається в братерстві і визначали уклад життя братства. Прийомні — брати, що перебувають на випробувальному терміні, вони не могли визначати уклад життя. Члени-змагальники жили поза межами братства, брали на себе зобов'язання допомагати працею, сприянням християнському вихованню дітей або матеріально. Після смерті Неплюєва в 1908 Хрестовоздвиженське братство не припинило своє існування. У 1919 воно перетворилось на радянську комуну «Трудове Братство» («Першою українською радянською комуною»), залишаючись при цьому християнським трудовим братством. У 1920 школи братства були перетворені в радянські, а братство було названо «розсадником толстовства». У 1923 братство перейменовується в сільськогосподарську артель ім. Жовтневої революції. У 1924 її було зруйновано радянською владою. У 1929 в Україні почалася колективізація, в процесі якої братство було остаточно знищено, а всі братчики виселені з Воздвиженська і розселені по різних куточках Росії. ГенеалогіяТвори
ДжерелаОкремі видання
Статті
ПосиланняПримітки
|