Негритянська раса

Негритя́нська ра́са — одна з людських рас, відноситься до так званих малих рас. Поширена в тропічних районах Африки на півдні від Сахари. Внаслідок работоргівлі представники негритянської раси були переселені до Нового Світу, де тепер становлять значну частку населення, а в деяких регіонах, наприклад, в Карибському, переважають. Негритянська раса разом з центральноафриканською^[ru] і південноафриканською^[ru] входять до складу великої негроїдної раси[1]. Представники негритянської раси становлять абсолютну більшість серед усіх негроїдів[2][3].

Негритянська раса поряд з негрільською (центральноафриканською), бушменською (південноафриканської) і іншими виділяється в складі екваторіальної (австрало-негроїдної) раси^[ru] в класифікації Я. Я. Рогінського і М. Г. Левіна^[ru][4]. У роботах Г. Ф. Дебеца популяції негритянського типу представлені як суданська, нілотська і південноафриканська малі раси африканської гілки негро-австралоїдної раси[5][6], в дослідженнях В. В. Бунака — як суданська, нілотська і негро-гвінейська малі раси африканської гілки тропічного расового стовбура[7][8].

У літературі, що випускається за межами пострадянського простору, стосовно негритянської раси найчастіше застосовують термін «негроїдна» у вузькому сенсі (без пігмеїв і койсаноїдів)[9].

Ознаки

Представники народу акан (Кот-д'Івуар)

Якщо не брати до уваги порівняно велику довжину тіла і слабкий ріст вусів і бороди, всі інші негроїдні ознаки у представників негритянської малої раси виражені найбільш чітко. В цілому негритянська раса характеризується наступними ознаками[10][3] :

• темна пігментація шкіри, що варіює в різних популяціях від темно-коричневого до синьо-чорного відтінку;
• темний колір райдужки очей;
• кучеряве чорне волосся;
• широка і плоска форма носа;
• дуже товсті губи;
• доліхокранія, менш виражена ніж у представників азійської меланезійської раси, зустрічаються також ознаки мезокранії;
• прогнатизм, розвинений більшою мірою, ніж у меланезоїдів;
• середній або високий зріст;
• витягнута статура;
• вузькі кисті рук і стопи.

Типи

Представники негритянської раси різних регіонів досить сильно відрізняються за своїми расовими ознаками: відзначається відмінність у відтінках кольору шкіри, розрізняються ширина носа, товщина губ, а також довжина тіла і деякі інші ознаки[11]. Традиційно виділяють кілька локальних варіантів негритянської раси, званих антропологічними типами[12][13]:

• суданський (негро-гвінейський) тип^[ru], в якому найбільш яскраво представлені всі негроїдні ознаки (поширений в Західній Африці на узбережжі Гвінейської затоки — в регіонах Судан і Гвінея);
• центральноафриканський (західно-бантоїдний, палеонегроїдний)^[ru] тип, який характеризується нижчим зростом, більш розвиненим третинним волосяним покривом на обличчі та трохи світлішою шкірою, ніж у суданських популяцій (цілком імовірна для цього типу домішка негрильскої раси, поширеної в дощових лісах басейну річки Конго);
• східно-бантоїдний тип^[ru] з більш випнутим і вузьким носом і трохи менш товстими губами в порівнянні з суданським типом (поширений в саванах на схід від басейну річки Конго);
• південноафриканський тип^[ru]з трохи світлішою шкірою і, можливо, в середньому нижчим ростом, ніж у суданських популяцій (найімовірніше, на появу вказаних ознак могло вплинути змішання негроїдних груп з койсаноїдами, поширених в посушливих районах Південної Африки);
• нільський (східноафриканський) тип^[ru], що виділяється самою темною шкірою і високим зростанням як серед негроїдних популяцій, так і в цілому серед всіх інших людей планети, характеризуються менш вираженим прогнатизмом, менш товстими губами, більш вузьким обличчям і вкрай витягнутою статурою з довгими кінцівками (імовірна домішка ефіопської раси, поширеної в саванах Центральної і Східної Африки, у верхній течії Нілу).

Про наявність зазначених типів можна говорити лише приблизно, оскільки всі ці антропологічні типи слабо вивчені, а деякі варіанти так і залишаються недослідженими та неописаними[3][13].

По межах ареалу негритянські раси зустрічаються різного роду перехідні та змішані антропологічні типи — з домішками ефіопської, центральноафриканської, південноафриканської й південноєвропеоїдної рас. Зокрема, у скотарів, що живуть в саванах Західної та Східної Африки, простежується домішка південних європеоїдів і веддоїдів^[ru]— в цих популяціях відзначаються високий зріст, часто мають світлішу шкіру, слабше виражений прогнатизм, більш виступає і менш широкий ніс і інші ознаки[14].

Примітки

1. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
2. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
3. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167.
4. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 163—165.
5. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
6. [1] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
7. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 165—166.
8. [2] — Пустырник — Румчерод. — М. : «Большая российская энциклопедия», 2015. — С. 257—259. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—, т. 28) — ISBN 978-5-85270-365-1. Архівовано з джерела 29 грудня 2017(Перевірено 30 грудня 2017)
9. Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Происхождение негрской расы. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
10. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)
11. Брук С. И., Чебоксаров Н. Н. Расы человека / Редкол.: С. А. Арутюнов, С. И. Брук, Т. А. Жданко, А. Н. Кожановский, Л. Е. Куббель, В. М. Макаревич, А. И. Першиц, В. В. Пименов, П. И. Пучков, Н. Е. Руденский, В. А. Тишков; гл. ред. Ю. В. Бромлей; Науч.-ред. совет изд-ва «Советская энциклопедия», АН СССР; Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая // Народы мира: историко-этнографический справочник. — М. : «Советская энциклопедия», 1988. — 3 січня. — С. 17, 23.
12. Алексеева, Богатенков, Дробышевский, 2004, с. 167—168.
13. Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Первые настоящие негроиды: голоцен. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2015. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
14. Пестряков А. П. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2013. — Т. 22. Нанонаука — Николай Кавасила. — С. {{{сторінки}}}. — ISBN 978-5-85270-358-3. (рос.) Архивированная копия. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.(Перевірено 30 грудня 2017)

Література

• Алексеева Т. И. (ред.), Богатенков Д. В., Дробышевский С. В. Антропология: Учебно-методический комплекс [Электронный учебник]. — М. : Институт дистантного образования Российского университета дружбы народов, 2004. — 459 с. (Перевірено 30 грудня 2017)

Посилання

• Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. Природный ареал западно-экваториальной (негроидной) расы. Негрская раса. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
• Дробышевский С. В. (2017). Достающее звено. О негрской и меланезийской расах. Antropogenez.ru. Архів оригіналу за 2016-1-24. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
• Негрская малая раса. Физическая Антропология. Иллюстрированный толковый словарь. EdwART. 2011. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 30 грудня 2017)
•  Негроиды — Станислав Дробышевский («ПостНаука») на YouTube(Перевірено 30 грудня 2017)