|
На дні (фільм, 1957)
«На дні» (яп. どん底, дондзоко, «саме дно») — японський чорно-білий фільм-драма 1957 року, поставлений режисером Акірою Куросавою на основі п'єси Максима Горького «На дні», дія якої перенесена в Японію періоду Едо. СюжетДія фільму відбувається «на дні» в буквальному розумінні: в халупі, яку її хазяїн здає за гроші біднякам. Халупа розташована на околиці міста, на дні глибокого яру, над яким стоїть маленький храм. У першій сцені фільму два послушники з цього храму висипають в яр сміття, яке летить на дах халупи. Дійовими особами фільму є мешканці халупи та члени сім'ї її хазяїна, що також живуть тут. У халупі живуть злодій Сутекіті, шулер Йосісабуро, бляхар Томекіті з дружиною, що помирає від застуди, повія Осен, колишній актор, колишній самурай та інші. Сутекіті закоханий в Окайо, сестру хазяйки, і мріє втекти з нею. Хазяйка Осугі спокушає його й намагається змусити убити свого чоловіка Рокубея. Злодій відмовляється. Свідком їхньої розмови стає мандрівний священик Кехей, який поволі або безпосередньо підштовхує кожного з мешканців халупи якось змінити своє життя. Проте усі його зусилля виявляються марні: жебраки хоча і скаржаться постійно на своє життя, в той же час опираються всіляким змінам. Практично кожен з них до самозабуття обманює себе та інших, видаючи бажане за дійсне: бляхар вважає, що коли його дружина, нарешті, помре, він знову стане майстровим, актор, що спився, мріє повернутися на сцену, але не може згадати жодної репліки, самурай вигадує байки про давність свого роду, повія розповідає про чоловіків, які в неї пристрасно закохані. Навіть злодій Сутекіті, найсильніший з усіх, так і не може зважитися й піти разом з Окайо. За всіма цими подіями з усмішкою спостерігає картяр Йосісабуро, який розглядає те, що відбувається в халупі як виставу. У ролях
Знімальна група
Визнання
Факти про фільмЗаміна реалій царської Росії на реалії феодальної Японії — практично єдина вільність, яку дозволив собі Куросава при переробці п'єси; в іншому фільм майже скрізь дослівно вірний тексту першоджерела. На думку Дональда Річі, найпринциповішим нововведенням постановки є наступне режисерське трактування: Куросава поставив фільм не в трагічній, а в набагато більшій іронічній інтонації, надавши соціальній драмі сатиричний відтінок[3]. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
