Національний інститут східних мов і цивілізацій

Національний інститут східних мов і цивілізацій
Галузь промисловості	higher education^d[1]
Дата створення / заснування	1669, 1971, 1795 і 1914
Офіційна назва	фр. INSTITUT NATIONAL DES LANGUES ET CIVILISATIONS ORIENTALES[1]
Коротка назва	INALCO
Сфера роботи	сходознавство, oriental languages^d, регіонознавство^[d] і регіонознавство^[d]
Засновник	Жан-Батист Кольбер і Joseph Lakanal^d
Посада керівника організації	Q88386270? і Q130223139?
Президент	Jean-François Huchet^d[2][3]
Менеджер/директор	Valérie Liger-Belair^d
Країна	Франція[4]
Член у	Renater^d[5], Sorbonne Paris Cité^d (2015), Sorbonne Paris Cité University (group)^d (2024)[6], Європейський університет добробуту^d[7], Університетське Агентство Франкофонії[8] і Sorbonne Alliance^d[6]
Кількість осіб, що навчаються	8082[9], 6314[9], 7083[9], 5548[9], 6828[9], 6843[9], 6590[9], 7263[9], 6850[9], 6986[9], 5591[9], 5812[9], 6675[9], 5503[9], 6767[9], 5841[9] і 6145[9]
Організаційно-правова форма	public scientific, cultural or professional establishment^d[1]
Дочірня організація	Mondes Iranien et Indien^d, Languages and Cultures of Sub-Saharan Africa^d, Center for South Asian Studies^d, CRLAO^d, Center for Southeast Asian Studies^d, TULDM^d, Presses de l'Inalco^d і PLIDAM^d
Розташування штаб-квартири	Париж і Париж
На заміну	Національна школа живих східних мов^[d]
Присуджує	Q126416253?
Кількість підписників у соціальних мережах	10 634
Точка доступу API	idp.inalco.fr/idp/shibboleth
Категорія працівників	Категорія:Викладачі Національного інституту східних мов і цивілізацій
Офіційний сайт​(фр.) Офіційний сайт​(англ.)
Національний інститут східних мов і цивілізацій у Вікісховищі

48°49′39″ пн. ш. 2°22′35″ сх. д.

Національний інститут східних мов і цивілізацій (фр. Institut national des langues et civilisations orientales, INALCO, неофіційна назва Langues O) — вищий навчальний заклад в Парижі.

Історія

1669 року Жан-Батист Кольбер заснував у Парижі Школу мов для молоді, яка готувала перекладачів зі східних мов. Пізніше, 1795 року, відкрилася Школа східних мов (фр. Ecole des langues orientales), завданням якої була підготовка перекладачів для дипломатії і торгівлі[10]. 1873 року відбулося злиття обох шкіл. 1914 року навчальний заклад було названо Національною школою живих східних мов; свою нинішню назву інститут носить з 1971 року[11].

Сьогодення

Нині INALCO є одним з провідних вишів, які займаються дослідженням і вивченням східних мов, а також цивілізацій Азії, Африки, Океанії та Східної Європи (зокрема і України)[12][13].

Тут викладаються 93 мови і навчаються більше 9000 студентів[12]. Особлива увага приділяється також вивченню історії, географії, політичних і економічних відносин, соціальних інститутів різних країн. INALCO має близько 200 партнерських угод з навчальними закладами понад 100 країн і пропонує студентам як дистанційні курси, так і спільні програми з іноземними вузами[14]. Інститут також входить до Співтовариства університетів та установ Сорбонна-Париж-Сіте^[fr][15].

Структура

Відділення інституту

• Африка
• Південна Азія та Гімалаї
• Південно-Східна Азія / Басейн Тихого океану
• Арабістика
• Китаїстика
• Кореїстика
• Юдаїстика
• Японістика
• Русистика
• Євразія
• Східна і Центральна Європа
• Мови і культури Америк

Філії

• Міжнародна торгівля (підготовчий центр з міжнародних економічних відносин, CPEI)
• Комунікація та міжкультурна підготовка
• Дидвктика мов
• Міжнародні відносини
• Інформатика та мультилінгвізм

Університетська бібліотека мов та цивілізацій

ЛІтература

• Pierre Labrousse (sous la dir. de), Langues'O 1795—1995 : deux siècles d'histoire de l'École des langues orientales, Paris, Éditions Hervas, 1995, ISBN 2-903118-90-6
• Marie-Claire Bergère et Angel Pino (sous la dir. de), Un siècle d'enseignement du chinois à l'École des langues orientales : 1840—1945 : bicentenaire des Langues orientales, Paris, L'Asiathèque, 1995 ISBN 2-911053-06-0
• Marie de Testa & Antoine Gautier, Drogmans et diplomates européens auprès de la Porte ottomane, éditions ISIS, Istanbul, 2003, ISBN 975-428-258-7
• Louis Bazin, L'École des Langues orientales et l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres (1795—1995), in: Comptes rendus des séances de l'Académie des Inscriptions et Belles-Lettres 139, No. 4, 1995, p.983-996, online

Примітки

1. SIRENE
   d:Track:Q3509449
2. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000038429503 — 2019.
3. https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000047396909 — 2023.
4. Directory of Open Access Journals — 2003.
   d:Track:Q1227538
5. https://discovery.renater.fr/renater/
6. https://inalco.fr/actualites/linalco-rejoint-sorbonne-alliance
7. http://www.inalco.fr/euniwell
8. https://web.archive.org/web/20221123144401/https://www.auf.org/les_membres/nos-membres/
9. ministère de l'Enseignement supérieur et de la Recherche data.gouv.fr: Plateforme ouverte des données publiques françaises — 2011.
   d:Track:Q3016893d:Track:Q2726949d:Track:Q72587257d:Track:Q16635111
10. Michel Nusimovici. Les Ecoles de l An III (PDF). ENS de Rennes. Процитовано 17 грудня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |сайт= (довідка)
11. Une histoire riche. INALCO. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
12. Institut national des langues et civilisations orientales (INALCO – Langues O'). La Chancellerie des Universités de Paris. Процитовано 17 грудня 2018.
13. Langues et civiliations. INALCO. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
14. L Inalco en France et dans le monde. INALCO. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.
15. Université Sorbonne Paris Cité. INALCO. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 17 грудня 2018.

Посилання

• Офіційний сайт