|
Насі (мова)
Насі — мова, що поширена на південному заході Китаю, якою розмовляють представники народу насі, а також низка менших етнічних груп, включених урядом КНР в їх склад, таких як мосуо, малімаса та ін. Насі належить до лоло-бірманської гілки тибето-бірманських мов, формуючи в їхньому складі власну групу. Загальні відомостіЗагальна кількість носіїв — 308 839 осіб (за переписом 2000 року). Поширена мова переважно в провінції Юньнань: в Юйлун-Насіському автономному повіті (200 тисяч осіб), менше — в повітах Вейсі, Шангрі-Ла, Нінлан, Дечен, Юншен, Хецін, Цзяньчуань, і Ланьпін. А також в повітах Яньбянь (Паньчжихуа), Яньюань і Мулі (Ляншань-Їська автономна префектура) провінції Сичуань і в повіті Маркам Тибетського автономного району . Мова активно використовується серед всіх верств і вікових груп населення, ведеться викладання в початковій школі, видаються газети і художня література, ведуться теле- і радіопередачі. Як друга мова використовується частиною представників народів лісу[1], пумі[2], бай[3], а також дуже незначною частиною тибетців.[4] Писемність Історично у насі існувало дві писемності — піктографічна донгба і складова — геба. Донгба включає 1400—2000 символів, 90 % яких представляли піктограми, незначна кількість знаків несло суто фонетичне навантаження. Ця писемність використовувалася жерцями для запису сакральних текстів. Залишилося декілька десятків осіб похилого віку, які володіють цією писемністю. Геба — складова писемність, що включає символи, похідні від китайських ієрогліфів, спрощені піктограми донгба і оригінальні знаки. Символи геба не мали фіксованого прочитання, кожен жрець при записі тексту використовував ті чи інші знаки на свій розсуд. Абетка Фрейзера — абетка, що створена місіонером Джеймсом Фрейзером для мови лісу. На початку 1930-х років цією абеткою мовою насі було видано низку християнських текстів[5]. Латинська абетка, заснована на піньїні, була введена китайським урядом в 1957 році і реформована в 1982, 1985 і 1999 роках. Характерною рисою є використання приголосних у кінці складу для позначення тонів, на зразок орфографії мяо, хані, чжуан і низки інших мов Китаю. Близько 75 тисяч осіб можуть читати і писати, використовуючи цей алфавіт.
Фінали:
Низький висхідний тон позначається буквою f після відповідного складу, високий тон — l, низький тон — q. Середній тон на письмі не позначається[6] . Насі — коренева мова з розвиненою системою класифікаторів. Базовий порядок слів — SOV (підмет — додаток — присудок). Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
