У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Навроцький .
Анатолій Павлович Навроцький (25 березня 1940 , Павлоград — 6 квітня 2022 , Київ ) — український музикант, хормейстер , педагог, заслужений артист України (2000). Головний хормейстер театру імені Івана Франка (1985—2020).
Життєпис
Народився 25 березня 1940 року у Павлограді . Юність провів у селі Осикове Донецької області [ 1] . У 1966 році закінчив Донецьке музичне училище .
У 1971 році закінчив Київську консерваторію (клас Михайла Берденникова і Натана Рахліна ). Відтоді деякий час керував вокально-інструментальним ансамблем «Кобза» , викладав в Ніжинському училищі культури (нині — Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв імені Марії Заньковецької ).
З 1972 по 1973 рік — художній керівник хорової капели Південно-Західної залізниці . З 1974 по 1983 рік — диригент Чоловічої хорової капели України імені Л. М. Ревуцького . З 1983 по 1985 — викладач Інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв ), доцент кафедри хорового диригування.
З 1985 по 2020 — головний хормейстер Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка . На цій посаді — робота над понад 40 виставами театру, в тому числі «золотою класикою». Постійно співпрацював з режисерами Сергієм Данченком , Дмитром Чирипюком , Петром Ільченком , Олександром Білозубом , Андрієм Приходьком .
Могила Анатолія Навроцького, Байкове кладовище
В 2000-му році Анатолію Навроцькому присвоєно звання заслуженого артиста України . Поет, автор пісень, обробок українських народних пісень, перекладів лібрето та віршів[ 2] .
Був одружений, виховав доньку Яну. Помер 6 квітня 2022 року. Похований в колумбарії Байкового кладовища , біля центрального входу.
Творчий доробок
Фільмографія
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика Словники та енциклопедії