Набатна вежа (рос.Набатная башня) — розташована на схилі Кремлівського пагорба навпроти храму Василя Блаженного. Побудована останньою з веж в 1495 році, архітектор невідомий[2]. Отримала свою назву в 1658 році після установки Спаського набатного дзвона[3]. Дзвін зняли з вежі на початку XIX століття, на початок ХХІ сторіччя він знаходиться в Арсеналі[ru][4][5].
Архітектура
Набатна вежа за пропорціями схожа на Спаську[6], вона добре зберегла свій історичний вигляд[7][3]. Її висота становить 38 м, довжина зовнішнього периметра біля підмурів'я — 44 м, товщина мурів — 2,5 м[8]. Вежа мала підйоми від підстави на стіну: при виникненні небезпеки можна було швидко добігти до дзвона і вдарити на сполох[9][10].
Внутрішні приміщення вежі складаються з двох ярусів. Нижній має у своєму складі декілька секцій, пов'язаних зі сходами у стінах, а також плоскі перекриття і численні приміщення. Вони також мають вихід на сходи, по яких можна піднятися на стіну. Верхній ярус і конус були оброблені цегляними півколонами, білокам'яними капітелями і пасками, що нагадують навершя Арсенальної вежі[3]. В 1676—1686 роках, коли місту вже не загрожували вороги, в процесі реконструкції стін і веж Кремля надбудували арковий четверик і шатро з оглядовою вежею[11][12]. Основний четверик у вежі завершується навісними бійницями з парапетом. У XVII столітті були встановлені машикулі (які спочатку зробили на наріжних, а потім на всіх інших вежах Кремля)[10], але наприкінці того ж століття при перебудові веж їх за непотрібністю заклали зсередини[10]. Потім бійниці були замінені типовими для всіх веж цегляним парапетом з ширинками. Зараз їх можна побачити зовні в завершенні нижнього четверика вежі[7].
Гончарова А. А. Стены и башни Кремля.. — М: Московский рабочий, 1980. — 96 с. — 50 000 экз.
Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. Памятники архитектуры Москвы. Кремль. Китай-город. Центральные площади. — М: Искусство, 1983. — 504 с. — 25 000 экз.
Евдокимов Д. В. Кремль и Красная площадь. — М: ИТРК, 2003. — 272 с. — 3000 экз. — ISBN 5-88010-160-6.
Романюк С. Сердце Москвы. От Кремля до Белого города. — М: Центрполиграф, 2013. — 912 с. — 60 000 экз. — ISBN 978-5-227-04778-6.
Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укрепленные монастыри русского государства XV—XVII веков. Крепости Центральной России . М-во культуры Рос. Федерации, Федер. гос. бюджет. учреждение культуры «Гос. историко-культурный музей-заповедник „Моск. Кремль“». — М: БуксМАрт, 2013. — 887 с.
гл.ред. Н. Я Колли. Всеобщая история архитектуры в 12т. Т.VI Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV — перв. пол. XIX вв. — М: Издательство литературы по строительству, 1968. — Т. 6. — 569 с. — 12 000 экз.
Викторов А. Е. Опись ветхостей в башнях и стенах Московского Кремля, Китая города и Белого города. — М: 1877, 1667. — 16 с.
Московский Кремль. Путеводитель. — М: Московский рабочий, 1990. — 288 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-239-00780-2.
Колодный Лев. Главный Кремль России. — М: Современная Россия, 1983. — 208 с. — 50 000 экз.