Міщенко Ірина Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Міщенко.
Міщенко Ірина Іванівна
Народилася6 серпня 1962(1962-08-06) (62 роки)
Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмистецтвознавиця
Alma materКиївський державний художній інститут (1986)
ЗакладЧернівецький художній музей
Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
НАКККіМ
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства (2009)
ВчителіЗаварова Ганна Володимирівна
Сак Людмила Миколаївна і Міляєва Людмила Семенівна
ЧленствоСпілка художників України
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Ірина Іванівна Мі́щенко (нар. 6 серпня 1962, Вільнюс) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 2009 року; член Спілки художникв України з 1992 року. Заслужений працівник культури України з 2003 року[1].

Біографія

Народилася 6 серпня 1962 року у місті Вільнюсі (нині Литва). Протягом 1977—1981 років навчалася на художньо-графічному відділенні Тамбовського педагогічного училища № 2, здобула спеціальність викладача образотворчого мистецтва. У 1981—1986 роках продовжила навчання на факультеті теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту, здобула спеціальність мистецтвознавця[2]. Її педагогами були Ганна Заварова, Людмила Сак, Людмила Міляєва, Олена Масленкова[3].

У Чернівцях з 1987 року. З 1988 року працювала у Чернівецькому художньому музеї, де до 1994 року завідувала відділом образотворчого мистецтва; у 1994—2003 роках обіймала посаду заступника директора з наукової роботи. Мешкала у Чернівцях в будинку на вулиці Мінській, № 11[3].

З 2003 року — у Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну, де у 2003—2004 роках очолювала навчальний відділ; у 2006—2015 роках завідувала кафедрою теорії та історії мистецтва; у 2015—2016 роках — професор цієї ж кафедри. 2009 року в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури захистила кандидатську дисертацію за темою «Трансформація європейських художніх течій в буковинському образотворчому мистецтві кінця ХІХ — І половини ХХ століття (до 1940 року.)»[2].

У 2016—2022 роках — доцент кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Одночасно протягом 2018—2020 років навчалася на докторантурі Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв[2].

Наукова діяльність

Досліджує історію образотворчого мистецтва України та Буковини, питання сучасного мистецтва. Протягом 2003—2016 років організовувала конференції, музейні експозиції, виставки сучасних художників України, зокрема Всеукраїнське трієнале абстрактного мистецтва «ART-AKT» у 2010 та 2013 роках. Серед публікацій:

  • Мистецький процес на Буковині кінця ХІХ — початку ХХ століття у контексті українсько-австрійських культурних взаємин // Україно-австрійські культурні взаємини 2-ї половини 19 — початку 20 століття. Київ; Чернівці, 1999;
  • Євзебій Ліпецький. Мистець і особистість. Чернівці, 2004;
  • Тенденції культурно-мистецького розвитку Буковини кінця ХІХ — першої половини ХХ століття (до 1940 року) // Художня культура. Актуальні проблеми. Київ, 2006. Випуск 3;
  • Сецесія в мистецтві Буковини // Студії мистецтво­знавчі. Київ, 2008. Частина 1;
  • Символи у роботах українських митців 1990–2000-х років // Мистецтвознавчі записки. Київ, 2011. Випуск 19;
  • Володимир Загородников: невідомі сторінки українського мистецтва ХХ століття // Мистецькі обрії. Київ, 2012;
  • Art criticism in Bukovina in the late 19th — early 20th century: the European context // History of Art History in Central, Eastern and South-Eastern Europe. Toruń, 2012. Vol. 2;
  • Альфред Оффнер — призабуте ім'я в історії українського мистецтва першої третини ХХ століття // Студії мистецтвознавчі. Київ, 2015. Частина 2;
  • Орнаментальні мотиви в українській образотворчості кінця ХХ–ХХІ століття // Етнодизайн: Європейський вектор розвитку і національний контекст. Полтава, 2015. Книга 2.

Уклала:

каталоги
  • «Триптих. Геннадій Горбатий, Іван Салевич, Михайло Єлісоветій» (1989);
  • «Клуб Українських митців (КУМ)» (1989);
  • «Каталог виставки творів Копельмана Леона Озіасовича» (1994);
  • «Одарка Киселиця. Живопис» (1997);
  • «Петро Яковенко» (1997);
  • «Ілько Поп'юк» (2003);
  • «Живопис. Василь Ковалюк» (2006);
  • «Витинанка» (2010);
  • «АRТ-АКТ» (2010; 2013);
  • «Іван Салевич. Скульптура» (2010)
  • «Хмільний димар» (2015);
альбоми
  • «Орест Криворучко» (2006);
  • «Володимир Воронюк. Живопис» (2011).

Співавторка енциклопедичного довідника «Митці Буковини» (1998); авторка статей до видань:

  • Шевченківська енциклопедія (2012—2015);
  • Енциклопедія сучасної України (2001—)[4];
  • Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / НАН України, ІМФЕ імені Максима Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019 (23 статті)[2];
  • Звід пам'яток історії та культури України: Енциклопедичне видання у 28-ми томах. Чернівецька область. Київ, 2020 (44 статті)[2].

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 16 травня 2003 року № 414/2003 «Про нагородження працівників музейної справи»
  2. ↑ а б в г д Міщенко Ірина Іванівна / Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв.
  3. ↑ а б Митці Буковини. Енциклопедичний довідник, 1998, с. 78, Т. 1.
  4. ↑ І. І. Міщенко. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України.

Література