Сак Людмила Миколаївна
Людми́ла Микола́ївна Сак (16 листопада[1] 1910, Бейрут, Ліван — 25 жовтня[2]1985, Київ[1]) — українська радянська мистецтвознавиця, педагог. Кандидат мистецтвознавства (1964). Член Спілки художників СРСР (1945). БіографіяНародилася 16 листопада 1910 р. в м. Бейрут (Ліван) в сім’ї шкільних вчителів російської колонії. 1930 року закінчила поліграфічний факультет Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Була направлена на роботу до картинної галереї (нині — Національний музей «Київська картинна галерея»). Упродовж 1931—1934 рр. навчалася в аспірантурі при Музеї мистецтв ВУАН (нині Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків), була аспіранткою та улюбленою ученицею відомого дослідника західноєвропейського мистецтва, професора С. О. Гілярова[3]. Після закінчення навчання до 1941 р. обіймала посаду наукового співробітника музею. Недовгий час, перебуваючи в Ленінграді, працювала екскурсоводом в Ермітажі[1]. З поверненням після війни музейної збірки з евакуації до Києва, була призначена головним зберігачем Музею західного та східного мистецтва. Упродовж 1953—1959 рр. працювала головним зберігачем Державного музею українського мистецтва (нині — Національний художній музей України), Від 1946 р. була позаштатним викладачем Київського художнього інституту, з 1959 р. — у штаті викладачів кафедри теорії та історії мистецтва, від 1966 р. — доцент мистецтвознавства. До 1983 р. викладала курс античного мистецтва, мистецтва доби Відродження та мистецтва Західної Європи XVII ст. Померла 25 жовтня 1985 р. в Києві. Наукова діяльністьЛюдмила Сак була авторитетним знавцем живопису Нідерландів, Фландрії, Голландії. Мистецтвознавиці належать атрибуції багатьох картин з київської колекції художників XV—XVII ст. цих країн. Авторка багатьох наукових публікацій з питань теорії та історії скульптури. ПраціПраці з українського та західноєвропейського мистецтва: «Про композицію в скульптурі» (1959), «Скульптура» (1960; обидві у співавторстві з М. Гельманом), «Сучасне образотворче мистецтво капіталістичних країн» (1961; у співавторстві з Л. Логвинською); кн. «Фламандський живопис XVII ст.» (1970), «Мистецтво скульптури» (1971), «Макс Гельман» (1975), «Західноєвропейській живопис XIV—XVIII ст. в музеях України» (1981), «Західноєвропейський живопис XIV—XVIII ст.» (1986, у співавторстві). Була співробітницею «УРЕ» (1959—1964) з питань західноєвропейського мистецтва; авторка розділу «Українська радянська скульптура 1934—1941 pp.» в «Історії українського мистецтва», т. 5 (1967) та ін. Примітки
Література
|