Заварова Ганна Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заваров.

Заварова Ганна Володимирівна
Національністьукраїнка
Alma materНАОМА
Галузьмистецтвознавство
ЗакладКиївський державний художній інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадавикладач
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат мистецтвознавства
Відомі учніЮрченко Надія Семенівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Крутенко Наталія Григорівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Єфремова Валентина Олексіївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Клименко Олена Олександрівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Лагутенко Ольга Андріївна Редагувати інформацію у Вікіданих
Димшиць Едуард Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Міщенко Ірина Іванівна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдяки:мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва

Зава́рова Га́нна Володи́мирівна (16 червня 1943, Фрунзе, Киргизька РСР) — 11 липня 2011, Київ) — українська мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва, педагог, член НСХУ (з 1984), кандидат мистецтвознавства (з 1969), викладач НАОМА (з 1968), професор (з 1997)[1].

Життєпис

Ганна Заварова народилася 16 червня 1943 у місті Фрунзе, Киргизької РСР. Згодом сім’я переїхала до України. Закінчила Київський художній інститут у 1964. Навчалась у Платона Білецького, Людмили Міляєвої, Леоніда Владича. Від 1968 працювала в ньому. Захистила кандидатську дисертацію з мистецтвознавства у 1969. Членкиня Національної спілки художників України з 1984 року. У 1997 отримала звання професора НАОМА на кафедрі теорії та історії мистецтва. Померла 11 липня 2011 у місті Києві, залишивши дочку.[2]

Наукова праця

Ганна Заварова мала широкий спектр наукових досліджень: від історії класичного мистецтва до ілюстрування дитячої книги. Її аналітичні розвідки простежують зв'язок між загальними культурологічними закономірностями часу і конкретними практиками художників. Як арт-критик вона підтримувала й досдіджувала творчість сучасників, які розширювали вузькі рамки методу соціалістичного реалізму, частково перебуваючи в андеграунді. Це визначні постаті українського мистецтва Григорій Гавриленко.[3] Вадим Ігнатов .[4]та інші. Авторка статей у журналах «Terra Incognita», «Музейний провулок», «Образотворче мистецтво» та ін.

Її енциклопедичні знання та педагогічний хист виховали й допомогли у становленні декількох поколінь українських мистецтвознавців, які навчались у НАОМА.[5]. Серед її учнів відомі науковці:

Волощук Ігор Михайлович
Гурська Лідія Олексіївна
Димшиць Едуард Олександрович
Єфремова Валентина Олексіївна
Кодьєва Олена Петрівна
Крутенко Наталія Григорівна
Лагутенко Ольга Андріївна
Лисенко Людмила Олександрівна
Лобановська Ганна Борисівна
Сидор-Гібелинда Олег Вячеславович
Смолій Юлія Олександрівна
Титаренко Олексій Михайлович
Чегусова Зоя Анатоліївна

Наукові статті

Примітки

  1. ↑ Заварова Г. В. Довідник НСХУ, 2005, ст.164. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  2. ↑ Заварова Ганна Володимирівна. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  3. ↑ Г.Заварова. «Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гавриленко» // «Музейний провулок», 2004, № 2, стор. 86-93. [1] [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Ігнатов Костянтин-Вадим. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
  5. ↑ [2] [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] — сторінка на сайті НСХУ]

Джерела

  • Нестеренко П. В.. Заварова Ганна Володимирівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. [3] [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання