Чегусова Зоя Анатоліївна

Чегусова Зоя Анатоліївна
Народилася31 липня 1953(1953-07-31) (71 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьмистецтвознавиця, art theorist
Галузьмистецтвознавство[1] і art theoryd[1]
Alma materНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Знання мовукраїнська[1]
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Зоя Анатоліївна Чегусова (нар. 31 липня 1953, Київ[2]) — українська мистецтвознавиця, арткритикиня, кандидат мистецтвознавства, заслужена діячка мистецтв України, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, президентка Української секції Міжнародної асоціації арткритиків АІСА під егідою ЮНЕСКО (2005—2021).

Освіта та діяльність

1975 року закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю «теорія та історія мистецтва». Навчалася у Леоніда Владича, Людмили Міляєвої, Ганни Заварової[3]. У 1979—1982 роках навчалася в аспірантурі КиївЗНДІЕП.

З 1975 року працювала в КиївЗНДІЕП у відділі, згодом у Науково-дослідному центрі монументально-декоративного мистецтва на посадах мистецтвознавця, молодшого наукового співробітника, з 1983 року — старшого наукового співробітника, у 1992—1996 роках — заступника керівника Центру[4].

З 1984 року — член Національної спілки художників України, від 1989 року — член бюро, заступник голови секції критики та мистецтвознавства Київської організації НСХУ, почесний член секції декоративно-ужиткового мистецтва Київської організації НСХУ.

У 1989—1992 роках — викладач курсу «Історія зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва» у Київському державному художньому інституті, а у 1996—1998 роках — викладач цього ж курсу у Київському Слов'янському університеті.

З 2001 року — член та вчений секретар Міжнародної асоціації арткритиків АІСА під егідою ЮНЕСКО.

З 2003 року  науковий співробітник відділу декоративного мистецтва, з 2016 до тепер — старший науковий співробітник відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.

З 2004 року — куратор Першої, Другої, Третьої, Четвертої Всеукраїнських трієнале художнього текстилю під егідою НСХУ (2004, 2007, 2010, 2013).

У 2005—2021 роках — Президент Української секції Міжнародної асоціації арткритиків АІСА (ЮНЕСКО, Париж)

З 2005 року як член Творчого об'єднання «Світлина» Спілки жінок м. Києва, бере активну участь в усіх благодійних акціях і мистецьких заходах цієї організації в Україні.

Співпраця з виданнями

Зоя Чегусова провідний український мистецтвознавець є авторкою близько 500 друкованих мистецтвознавчих праць у вітчизняних і закордонних виданнях, в яких пропагується і популяризується творчість провідних майстрів сучасної кераміки, скла, текстилю, металу, дерева України, зокрема автор 2 індивідуальних і співавтор 14 колективних фундаментальних монографій. Вона друкується з 1978 року в журналах «Образотворче мистецтво», «Україна», «Декоративное искусство», «Творчество», «Президент», «Академія», «Українське мистецтво», «Дизайн аспект», «А. С. С.», «Аеропорт» «Art Ukraine», «Fine Art», в газетах «Дзеркало тижня», «Всеукраинские ведомости», «Киевские ведомости», «Метро», «Kyiv weekly» та інші.

Членкиня редакційних колегій журналів: з 2003 року — «Українське мистецтво», з 2006 року — «Образотворче мистецтво», з 2007 року — журналу «Fine Art», авторка статей до Енциклопедії Сучасної України[5][6].

Праці

  • «Мистецтво України XX століття» (у співавторстві, 1998)
  • «Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен» (2002)
  • «Мистецтво України. 1991—2003» (у співавторстві, 2003)
  • Каталог виставки до відзначення 50-річчя входження України в ЮНЕСКО в Парижі «Сучасне декоративне мистецтво України» (2004)
  • «Декоративне мистецтво України XX століття. У пошуках „великого стилю“» (у співавторстві, 2005)
  • «Історія українського мистецтва. ХХ століття». Том п'ятий (у співавторстві, 2007)
  • «Людмила Жоголь. Чарівниця художнього текстилю» (у співавторстві, 2008) та ін.
  • Історія декоративного мистецтва України. ХХ століття» Том 5. Відповідальний секретар і авторка 8-и розділів 5-го тому: «Передмова», «Монументально-декоративна кераміка», «Художня кераміка (1990-2010-ті роки», «Львівське художнє скло», «Художня обробка дерева. Лозоплетіння», «Новітній текстиль. 2000-ні роки» (у співавторстві), «Розписний текстиль у громадському інтерʼєрі» (у співавторстві), «Післямова» (2016).
  • «Декоративне мистецтво в Україні кінця ХХ-початку ХХІ століття: проблеми збереження національної своєрідності в умовах глобалізації» (у співавторстві, 2019).
  • «Декоративне мистецтво України крізь віки» (у співавторстві, 2019).
  • «Декоративне мистецтво України ІХ-початку ХІ ст.: стильові трансформації, художні інтерпретації, загальноєвропейський контекст» (у співавторстві, 2019).
  • «Професійне декоративне мистецтво України доби глобалізації» (2023)

Відзнаки

  • Подяка Правління Київської організації НСХУ за розробку та втілення в життя авторського артпроєкту «Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен» (2003)
  • Подяка Київського міського голови «За сумлінну працю та активну життєву позицію» (2006)
  • Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006, за альбом-каталог «Декоративне мистецтво України кінця XX століття. 200 імен»)
  • Заслужена діячка мистецтв України (2007)
  • Грамота Постійного представництва України при Організаціі Обʼєднаних Націй за вагому підтримку та пропагування української культури та мистецтв в Організації Обʼєднаних націй та Сполучених Штатах Америки (2009)
  • Почесна грамота Національної спілки художників України за вагомий внесок у розвиток та популяризацію українського декоративного мистецтва в Україні та за кордоном (2010)
  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2013)
  • Лауреатка премії КОНСХУ імені Платона Білецького 2017 року[7]

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Чегусова Зоя Анатоліївна [Архівовано 30 січня 2016 у Wayback Machine.] // сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
  3. ↑ Чегусова Зоя Анатоліївна. konshu.org. Київська обласна організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2023.
  4. ↑ Чегусова Зоя Анатоліївна [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] // база членів Національної спілки художників України.
  5. ↑ Н. О. Саєнко, З. А. Чегусова Данилів-Флінта Ірина Зіновіївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 201—202. — ISBN 978-966-02-4457-3.
  6. ↑ Н. О. Саєнко, З. А. Чегусова Дробаха Олександр Тимофійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 404. — ISBN 978-966-02-4458-0.
  7. ↑ Тамара Придатко. Новий лауреат мистецької премії імені Платона Білецького. 2017 *Подяка Президії Національної академії наук України за багатолітню плідну творчу працю, вагомі здобутки у дослідженні українського декоративного мистецтва (2023) *Диплом Почесного члена Української академії архітектури (2023) *Медаль «За творчі здобутки» Національної спілки художників України (2023). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.

Джерела