Мітін Марк Борисович
Марк Борисович Мітін (Гершкович) (5 липня 1901, Житомир — 15 січня 1987, Москва) — радянський діяч, марксистсько-ленінський філософ. Доктор філософських наук (1934), професор (1933). Академік Академії наук СРСР (28.01.1939). Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань (1950—1962). Член ЦК КПРС у 1939—1961 роках. БіографіяНародився 22 червня (5 липня) 1901 року в місті Житомирі, в єврейській родині робітника-гравера житомирської фабрики кавказьких срібних виробів Бориса Гершковича. У 1914 році закінчив двохкласне єврейське казенне училище в Житомирі. Навчався на вечірніх загальноосвітніх курсах Шерешевської. У березні 1915 — лютому 1917 року — посильний, в лютому — травні 1917 року — конторник, у травні 1917 — квітні 1919 року — рахівник Житомирського відділення З'єднаного банку. У 1918 році закінчив екстерном 6 класів гімназії в Житомирі. У 1919 році вступив до комсомолу. Член РКП(б) з квітня 1919 року. У квітні — серпні 1919 року — секретар Житомирської міської організації комсомолу, відповідальний секретар Волинського губернського комітету комсомолу. З вересня по листопад 1919 року служив в частинах особливого призначення (ЧОН) та в Богунському полку 44-ї стрілецької дивізії РСЧА на Українському фронті. У листопаді 1919 — січні 1920 року — секретар Волинського губернського революційного трибуналу в Житомирі. У січні — травні 1920 року — відповідальний секретар Волинського губернського комітету комсомолу. З червня по вересень 1920 року — голова Правобережного бюро ЦК комсомолу (КСМ) України в Києві; відповідальний секретар Київського губернського комітету КСМ України. У вересні 1920 — травні 1921 року — відповідальний секретар Подільського губернського комітету КСМ України. У травні — вересні 1921 року — заступник завідувача відділу охорони праці і побуту молоді ЦК КСМУ в Харкові. У жовтні 1921 — липні 1922 року — слухач восьмимісячних курсів Комуністичного університету імені Свердлова в Москві. З липня 1922 по липень 1923 року працював викладачем політграмоти (суспільствознавства) у виробничо-технічній школі при фабриці «Трьохгірна мануфактура» міста Москви. У 1923 році «мав коливання троцькістського характеру». У липні 1923 — вересні 1925 року — на політичній роботі в Червоній армії: в липні — листопаді 1923 року — інструктор, у листопаді 1923 — лютому 1924 року — заступник начальника, в лютому — травні 1924 року — начальник агітаційно-пропагандистської частини політичного відділу 14-ї Московської стрілецької дивізії, заступник начальника політичного відділу 14-ї Московської стрілецької дивізії. З травня по вересень 1924 року — начальник агітаційно-пропагандистської частини політичного відділу табірного збору Московського гарнізону. У вересні 1924 — вересні 1925 року — лектор Московської окружної військово-політичної школи. У вересні 1925 — липні 1929 року — студент філософського відділення Інституту червоної професури в Москві. У липні 1929 — липні 1930 року — заступник ректора Академії комуністичного виховання імені Крупської в Москві. У липні 1930 — січні 1931 року — заступник директора Інституту червоної професури філософії і природознавства. У січні 1931 — лютому 1939 року — заступник директора Інституту філософії Комуністичної академії при ЦВК — Академії наук СРСР. Одночасно, з січня 1931 по 1944 рік — редактор журналу «Під прапором марксизму». У лютому 1939 — травні 1944 року — директор Інституту Маркса—Енгельса—Леніна при ЦК ВКП(б). У 1939—1944 роках — член редакційної колегії журналу «Більшовик». У 1941—1944 роках — керівник бригади лекторів ЦК ВКП(б) і Головного політичного управління РСЧА. У 1941—1945 роках — член Радянського бюро військово-політичної пропаганди. У 1942—1946 роках — член Президії Академії наук СРСР. У жовтні 1944 — липні 1948 року — завідувач кафедри діалектичного і історичного матеріалізму Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б). У 1944—1950 роках — відповідальний секретар редакційної колегії журналу «Більшовик». У 1947—1956 роках — 1-й заступник голови правління Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань. У березні 1950 — травні 1956 року — шеф-редактор газети «За міцний мир, за народну демократію» в місті Бухаресті (Румунія). У травні 1956 — лютому 1960 року — голова правління Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань. У 1957—1978 роках — заступник голови Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби. У березні 1960 — липні 1968 року — головний редактор журналу «Питання філософії». У 1961—1963 роках — член бюро Відділення економічних, філософських і правових наук Академії наук СРСР. У 1963—1967 роках — заступник академіка-секретаря Відділення філософії і права Академії наук СРСР. У 1963—1978 роках — член керівного комітету Міжнародної федерації філософських товариств. У 1964—1968 роках — професор Московського державного університету. З 1966 року — голова наукової ради з проблем зарубіжних ідеологічних течій при Секції суспільних наук Президії Академії наук СРСР. З 1967 року — член бюро Відділення філософії і права Академії наук СРСР. У 1969—1970 роках — професор Всесоюзного заочного інституту текстильної і легкої промисловості. У 1971—1974 роках — професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС. З 1972 року — член наукової ради Академії наук СРСР з комплексної проблеми «Соціально-економічні і ідеологічні проблеми науково-технічної революції». З 1978 року — член президії Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби. У 1978—1985 роках — професор філософського факультету Московського державного університету. З 1979 року — голова редакційної колегії серії «Філософська спадщина». Помер 15 січня 1987 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви. ПраціАвтор багатьох праць з діалектичного і історичного матеріалізму, критики буржуазної філософії:
Нагороди
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
