|
Місак Торлакян
Місак Торлакян (варіант імені — Міссак, вірм. Միսաք Թորլաքեան; 1888[1], або 1889[2], або 13 листопада 1894 року[3], махалля Пінарлі, район Йомра(Greek: Γέμουρα), провінція Трабзон, Османська імперія — 12 листопада 1968) — вірменський народний месник, член партії Дашнакцутюн і учасник операції "Немезіс": вбив 18 липня 1921 року в Константинополі Бехбуд-хана Джаваншира, колишнього міністра внутрішніх справ і представника радянського Азербайджану, якому організація винесла вирок за вірменську різанину в Баку у 1915-1918 роках. БіографіяРанні рокиНародився 1888[1] або 1889 року[2], або 13 листопада 1894 року[3] в Трабзоні (махалля Пінарлі, район Йомра, Greek: Γέμουρα), Османська імперія[2]. Навчався у школі за місцем свого народження. У 17 років він організував групу з шести вірменських месників-партизан, яка також займалася добуванням зброї та боєприпасів[4]. У 1910 році він протистояв репресіям проти вірмен та й сам зазнавав постійних утисків з боку турецької влади. Роки Першої світової війни та геноциду вірменУ віці 18 років вступив до вірменської революційної партії "Дашнакцутюн". Брав участь у формуванні вірменських загонів самооборони в Трапезунді, а також поставив їм значну кількість зброї. Під час Першої світової війни, уникаючи військової служби в турецькій армії, покинув гори. У 1915-1918 роках займався розвідкою, працюючи на російську армію: своїми вмілими діями, отримавши інформацію про турецькі позиції, завдав великої шкоди турецьким військам. У 1918 році група з 600 осіб, в яку входив Місак Торлакян, допомагала Андраніку в Ерзурумі. Атентат в рамках операції «Немезіс»Пізніше він поїхав до Батумі, далі у Константинополь, де 18 липня 1921 року перед готелем Pera Palace скоїв вбивство Бехбуд-хана Джаваншира, колишнього міністра внутрішніх справ Азербайджанської Демократичної Республіки, а тепер представника більшовиків, якого вірменські радикали з Дашнакцутюн звинувачували у різанині вірмен у Баку.    6 жовтня 1921 року англійський суд визнав Торлакяна винним у злочині, але звільнив через «психічний розлад» - той мав епілепсію[5]. Щоб вплинути на військового суддю та присяжних у процесі над Торлакяном, як вірменська, так і турецька сторони залучили до суду експертів з історії, теології, філософії, фізіології, психології та політики. Як і у випадку з іншим виконавцем-кіллером з операції "Немезіс" Согомоном Тейліряном, вбивцю фактично було виправдано. Отже, ці два випадки розкривають домінуючу політичні стратегії німців, турків, вірмен та азербайджанців після Першої світової війни[5]. Вже у листопаді 1921 року трибуналом Торлакян був висланий до Греції, де згодом був звільнений і поїхав до Белграда та Бухареста. Роки Другої світової війниПід час Другої світової війни вступив до Вірменського легіону: працював у Криму, Новоросійську, визволивши з полону (завербувавши[6]) багатьох вірменів[7]. 1943 року увійшов до складу вірменської розвідувально-диверсійної групи AG-114 (Абвергрупа-114, Abwehrgruppe-114), яку очолював "генерал Дро"[8].
Після створення Вірменського легіону Торлакян відповідав в ньому за агентурну та таємну диверсійно-розвідувальну діяльність, виступаючи проти секретних турецьких планів поширення ідеї пантюркізму на Кавказі: отримані ним турецькі документи він представив Альфреду Розенбергу, що стало однією з причин недовіри лідерів Третього райху до Туреччини як до союзника. Післявоєнні рокиУ післявоєнні роки жив у Штутгарті , Німеччина, а з 1952 року — у Каліфорнії (США)[10].   Перед смертю був благословенний Католикосом Вірменської церкви Вазгеном І, який перебував тоді з візитом у США[11]. Помер 12 листопада 1968 року у Монтебелло, Каліфорнія. Похований на кладовищі Евергрін, Лос-Анджелес [12][13][3]. Пам'ять
 ТвориУ 1953 році в Лос-Анджелесі були опубліковані мемуари Торлакяна «Օրերուս հետ» («З Орерусом»)[15]: Видання
Див. також
ПосиланняПримітки
|
||||||||||||||||||||||
