Мінімальна маса

У астрономії мінімальною масою позначають найменшу розрахункову масу спостережуваних об'єктів, таких як планети, зірки і подвійні системи, туманності і чорні дірки.

Мінімальна маса широко використовується як характеристика позасонячних планет, виявлених методом доплерівської спектроскопії, і визначається за допомогою бінарної функції мас. Цей метод виявляє планети шляхом вимірювання зміни в русі зірок в межах прямої видимості, тому справжній орбітальний нахил і справжня маса планет, як правило, невідомі.

Якщо відомий кут нахилу орбіти планети, то її справжню масу можна визначити з мінімальної, використовуючи наступне відношення:

${\displaystyle M_{\text{true}}={\frac {M_{\min }}{\sin i}}\,}$

Для орбітальних тіл в позасонячних зоряних та планетних системах, нахил 0° або 180° відповідає орбіті, видимій плазом (яку неможливо виявити за допомогою методу Доплера), в той час як нахил 90° відповідає орбіті, видимій з ребра (для якої справжня маса дорівнює мінімальній масі).

Посилання

• Kuchner, Marc J. (September 2004). A Minimum-Mass Extrasolar Nebula. The American Astronomical Society. Т. 612, № 2. с. 1147—1151. arXiv:astro-ph/0405536. Bibcode:2004ApJ...612.1147K. doi:10.1086/422577.
• B. Arbutina (June 2007). The minimum mass ratio of W UMa-type binary systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 377, № 4. с. 1635—1637. Bibcode:2007MNRAS.377.1635A. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11723.x. Процитовано 24 травня 2008.^[недоступне посилання з 01.10.2019]