Мінський державний музичний коледж імені М. І. Глінки

Мінський державний музичний коледж імені М. І. Глінки
53°54′56″ пн. ш. 27°31′43″ сх. д. / 53.91558° пн. ш. 27.52849° сх. д. / 53.91558; 27.52849
Типколедж
музичне училищеd і music colleged
Країна Білорусь
Засновано1924
Випускники[[:]]
Сайтglinka-edu.by
Мапа

Мінський державний музичний коледж ім. М. В. Глінки — установа середньої професійної освіти Республіки Білорусь, один із найстаріших у республіці коледжів у сфері культури.

Історія

Заснований у 1924 році як Мінський музичний технікум з класами фортепіано, скрипки, віолончелі, композиції. У 1925 році були відкриті класи духових та ударних інструментів, у 1928 році — інструкторське відділення, на базі якого готували хорових диригентів. В 1934 році були прийняті перші учні для навчання за спеціальністю сольний спів.

У травні 1937 року технікум був реорганізований у Мінське музичне училище. У жовтні 1957 року Президія Верховної Ради БРСР за успіхи в підготовці музичних кадрів присвоїла училищу ім'я композитора Михайла Івановича Глінки.

1973 року в училищі відкрита спеціальність народний хор, у 1980 — мистецтво естради.

Розпорядженням Президента Республіки Білорусь від 2 жовтня 2003 року № 300рп Мінське державне музичне училище імені М. І. Глінки передано з республіканської власності в комунальну власність міста Мінська[1]. У 2011 році рішенням Мінського міського виконавчого комітету навчальний заклад було перейменовано в заклад освіти «Мінський державний музичний коледж ім. М. В. Глінки».

Статистика

  • У 2017 році випущено 89 спеціалістів.
  • На 1 вересня 2017 року контингент коледжу налічував 330 учнів.
  • За 92 роки існування коледжу відбулося 84 випуски, підготовлено понад 9 тисяч музикантів і педагогів різних спеціальностей.

Відомі випускники

Примітки

  1. ↑ Решение Минского городского исполнительного комитета от 23.10.2003 № 1850 «О приеме учреждения образования „Минское государственное музыкальное училище имени М. И. Глинки“ из республиканской собственности в коммунальную собственность г. Минска». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2018.

Посилання