Мінла рудоголова

? Мінла рудоголова
Рудоголова мінла (гора Інтханон)
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Leiothrichidae Рід: Сибія (Actinodura) Вид: Мінла рудоголова
Біноміальна назва
Actinodura strigula (Hodgson, 1837)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Siva strigula Chrysominla strigula Minla strigula
Посилання
Вікісховище: Actinodura strigula Віківиди: Actinodura strigula ITIS: 561131

Мі́нла рудоголова[2] (Actinodura strigula) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії.

Опис

Довжина птаха становить 16-18,5 см, вага 14-24 г. Верхня частина тіла сіро-оливкова. Покривні пера крил чорні, махові пера оранжево-жовто-чорні. Стернові пера каштаново-жовто-чорні. Нижня частина тіла жовтувата, горло поцятковане чорними і білими смужками. Тім'я рудувате. На обличчі сіра "маска". Дзьоб темний, знизу світліший. Очі карі або червонуваті.

Підвиди

Виділяють шість підвидів:[3]

• A. s. simlaensis (Meinertzhagen, R, 1926) — західні Гімалаї (від Кашміру до західного Непалу);
• A. s. strigula (Hodgson, 1837) — центральні Гімалаї;
• A. s. yunnanensis (Rothschild, 1921) — Північно-Східна Індія, південно-східний Тибет, Юньнань, південь і південний захід Сичуаню, північна М'янма і північний Індокитай;
• A. s. traii (Eames, JC, 2002) — центральний В'єтнам;
• A. s. castanicauda (Hume, 1877) — північно-східна М'янма, західний і північно-західний Таїланд;
• A. s. malayana (Hartert, E, 1902) — Малайський півострів (від північного Пераку до південного Селангору і Пахангу).

Поширення і екологія

Рудоголові мінли мешкають в Індії, Бутані, Непалі, Китаї, М'янмі, Малайзії, В'єтнамі, Лаосі і Таїланді. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1800 до 3750 м над рівнем моря. Живляться комахами, їх личинками, ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з березня по липень. В кладці від 2 до 4 яєць.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Actinodura strigula. Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.