Мінаєв Олександр Анатолійович

Мінаєв Олександр Анатолійович
Народився	17 липня 1942(1942-07-17) Сєров, Свердловська область
Помер	26 жовтня 2021(2021-10-26) (79 років) Донецьк, Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	науковець-металург
Галузь	металургія
Alma mater	ДонНТУ
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Клименко Валентин Митрофанович
Заклад	ДВНЗ ДонНТУ
Посада	ректор ДонНТУ з 1989 по 2014 рр.
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Почесна відзнака Президента України Державна премія України в галузі освіти
Медіафайли у Вікісховищі

Мінаєв Олександр Анатолійович (17 липня 1942, Сєров, Свердловська область — 26 жовтня 2021[1]) — український науковець-металург, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри «Обробка металів тиском» ДонНТУ, ректор ДонНТУ. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Державної премії України в галузі освіти. Герой України (2012).

Біографія

Народився 1942 року в місті Сєрові Свердловської області. 1959 року закінчив середню школу № 2 міста Єнакієве, що в Донецькій області. Одразу після навчання в школі почав працювати учнем кресляра, учнем техніка-конструктора на Єнакіївському металургійному заводі. Паралельно навчався на вечірньому відділенні металургійного факультету Донецького політехнічного інституту, з 1961 року перейшов на денне відділення. Навчання завершив 1964 року за спеціалізацією інженер-металург з обробки металів тиском.

Надалі працював Донецькому політехнічному інституті, а пізніше ДонНТУ: в період 1965 — 1966 років — інженером науково-дослідного сектору кафедри обробки металів тиском, 1969 — 1970 років — асистент кафедри, 1970 — 1973 років — старший викладач. 1972 року захистив кандидатську дисертацію, 1973 року йому присвоєне звання доцента. З 1977 до 1985 року був деканом металургійного факультету. 1989 року захистив докторську дисертацію, отримав звання професора, того самого року став завідувачем кафедри «Обробка металів тиском» і одночасно ректором ДонНТУ.

Автор понад 250 наукових робіт, серед яких 12 монографій та навчальних посібників. Автор 80 авторських свідоцтв і 10 патентів на винаходи. Підготував одного доктора технічних наук і 19 кандидатів технічних наук.

З 1991 року — дійсний член Академії інженерних наук України, з 1994 року — академії наук вищої школи України та Петровської академії наук і мистецтв Росії, з 1995 року — Міжнародної академії вищої школи і Міжнародної академії наук, індустрії, освіти (Каліфорнія, США).

Член Асоціації ректорів європейських університетів, Міжнародного центру з інженерної освіти ЮНЕСКО, Європейського товариства інженерної освіти SEFI. 2004 року обирався віце-президентом Міжнародної академії наук вищої школи.

Влітку 2014 року, під час захоплення терористами ДНР ДонНТУ, самоусунувся і покинув напризволяще 23 тис. студентів і 2 тис. викладачів[2].

Нагороди, звання

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у зміцненні науково-технічного потенціалу, вагомий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну сумлінну працю[3]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (22 серпня 2002) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та духовний розвиток України, вагомі трудові здобутки та з нагоди 11-ї річниці незалежності України[4]
• Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[5]
• Почесна відзнака Президента України (16 травня 1996) — за заслуги у розвитку національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів[6]
• Заслужений діяч науки і техніки України (1992)
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і реалізацію енерго- і ресурсозберігаючих технологічних циклів виробництва конкурентоспроможних металовиробів на основі комплексу печей-ковшів і машин безперервного лиття заготовок (у складі колективу)[7]
• Державна премія України в галузі освіти 2011 року — у номінації «вища освіта» за цикл робіт «Створення науково-методичного обґрунтування та впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання і виховання, що забезпечують значний внесок у розвиток інтеграції вітчизняної вищої освіти в європейський та світовий простір» (у складі колективу)[8]

Також нагороджений:

• 1998 — президією Національної академії наук України пам'ятною медаллю «80 років НАН України».
• 1998 — золотою медаллю ім. А. Енштейна Міжнародної академії наук, індустрії, освіти і мистецтв (Каліфорнія, США).
• 1998 — срібною нагородою Міжнародного центру з інженерної освіти ЮНЕСКО.
• 2001 — дипломом і пам'ятною медаллю національного проекту «Золота книга української еліти».
• 2001 — почесним знаком ректора Магдебурзького університету (Німеччина).
• 2002 — ювілейним знаком «70 років Донецької області».
• 2002 — почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
• 2002 — почесною медаллю Ясського технічного університету (Румунія).
• знаками «Шахтарська слава» І, II і III ступенів.

Обраний почесним доктором наук Остравського технічного університету (Чехія, 2002), Московського університету інженерної екології (Росія, 2003), почесним професором Таганрозького радіотехнічного університету (Росія, 2003), Ясського технічного університету.

Примітки

1. Некролог на сайті ДонНТУ. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
2. Реквієм за донецькою освітою. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
3. Указ Президента України № 491/2012 від 24 серпня 2012 року «Про присвоєння О.Мінаєву звання Герой України». Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 2 грудня 2012.
4. Указ Президента України № 745/2002 від 22 серпня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ». Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 2 грудня 2012.
5. Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 14 жовтня 2018. Процитовано 2 грудня 2012.
6. Указ Президента України № 347/96 від 16 травня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України». Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 2 грудня 2012.
7. Указ Президента України № 1171/2002 від 16 грудня 2002 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2002 року». Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 2 грудня 2012.
8. Указ Президента України № 960/2011 від 30 вересня 2011 року «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2011 року». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 грудня 2012.

Джерела

• Мінаєв О.А. - Некролог// Сайт НАН України, 29.10.2021
• Мінаєв О.А. - Біографія// А. Є. Смирнова, С. І. Аввакумов . (2019). І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. (Ред.), Енциклопедія Сучасної України. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Переглянуто 02.11.2021

Посилання

• Біографія на masters.donntu.edu.ua^[недоступне посилання з липня 2019]
• Біографія на порталі магістрів ДонНТУ

Література

• Зборщик, М. П. Відомі вчені технічної освіти і науки Донецького національного технічного університету (1921—2001) / М. П. Зборщик, Т. І. Овчаренко. — Донецьк, 2002.