|
Мілерит
  Мілерит[4] — мінерал, сульфід нікелю ланцюжкової будови. Етимологія та історіяМіллерит вперше був знайдений у 1845 році австрійським геологом, мінералогом Вільгельмом Ріттером фон Гайдінгером (1795 — 1871) у типовій місцевості Яхимов (Санкт Йоахімсталь) у чеській частині Рудних гір. Його назвали на честь британського мінералога Вільяма Геллоуза Міллера (1801 — 1880), який вперше досліджував мінерал. Загальний описХімічна формула: NiS. Нікелевий колчедан. Містить (%): Ni — 64,67; S — 35,33. Домішки Fe, Co, Cu. Сингонія тригональна. Дитригонально-дипірамідальний вид. Форми виділень — радіально-променисті, волосоподібні, сплутано-волокнисті, іноді зернисті агрегати, кірочки; кристали мають голчату форму (з поздовжнім штрихуванням), довжина 0,5-15 мм (до 7 см). Спайність досконала. Густина 5,2-5,6. Твердість 3,5-4,5. Колір латунно-жовтий, іноді з веселковою грою кольорів. Риса зеленувато-чорна. Блиск металічний. Непрозорий. Крихкий. Добрий провідник електрики. Утворюється гідротермальним шляхом, найчастіше у вигляді низькотемпературного мінералу, в порожнинах вапняків і карбонатних жилах і в бариті; продукт зміни інших мінералів нікелю; також в осадових гірських породах, пов'язаних з вугільними відкладами, рідше в серпантинах. Асоціація: герсдорфіт, полідиміт, нікелін, галеніт, сфалерит, пірит, халькопірит, піротин, пентландит, кубаніт, кальцит, доломіт, сидерит, барит, анкерит. Зустрічається в сульфідних жилах в асоціації з нікелевими і кобальтовими мінералами. На родовищах мідно-нікелевих руд присутній як пізній або вторинний мінерал. Входить до складу нікелевих руд. Збагачується аналогічно пентландиту. Зустрічається в гідротермальних сульфідних жилах Саксонії, Саарбрюкена, Ділленбурґа, Зігена (ФРН), шт. Пенсільванія, Нью-Йорк, Айова, Міссурі, Вісконсин (США), Ґламорґан (Уельс, Велика Британія), Маларктик, Квебек, Садбері (пров. Онтаріо, Канада) та ін., а також у кам'яновугільних родовищах Кладно, Яхімов (Чехія). Див. такожПримітки
Література
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||
