Муратов Володимир Іванович
Володимир Іванович Мура́тов — радянський та український фізик, педагог, спеціаліст з фізики плазми, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки та техніки (1979). Завідувач кафедри фізики плазми фізико-технічного факультету Харківського університету (1974—2012)[1], парторг, потім декан фізико-технічного факультету (1981—1986). БіографіяВолодимир Муратов народився 1936 року. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету. В 1967 отримав ступінь кандидата фізико-математичних наук, захистивши дисертацію «Експериментальне дослідження нелінійної взаємодії хвиль у плазмі». 1 червня 1971 року обійняв посаду доцента кафедри фізики плазми на фізико-технічному факультеті Харківського університету. В 1973 отримав вчене звання доцента. 18 лютого 1974 року був призначений тимчасово виконуючим обов'язки завідувача кафедри фізики плазми, а 25 травня 1975 року затверджений на посаду завідувача[2]. В 1979 Муратову була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки за роботу «Просвітлення плазмових хвильових бар'єрів в результаті лінійних кінетичних ефектів». У 1989 році обійняв посаду професора кафедри фізики плазми[2]. Керував кафедрою фізики плазми до 2012 року, коли кафедра була об'єднана з кафедрою загальної та прикладної фізики у кафедру прикладної фізики та фізики плазми. Наукова діяльністьОсновний об'єкт досліджень Муратова — перехідне випромінювання, що генерується короткими нерелятивістськими електронними згустками на різних електродинамічних неоднорідностях (спіралях, діафрагмах). У 2010-і роки Муратов займався створенням малогабаритного генератора коротких електромагнітних імпульсів тривалістю близько 100 пікосекунд[2]. Помер 7 грудня 2022 року. ПублікаціїДисертація
Статті
Нагороди та звання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia