Муракамі Харукі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Муракамі.
Заголовок цієї статті — японське ім'я, в якому прізвище Муракамі традиційно записане перед особовим ім'ям Харукі.
Муракамі Харукі
村上 春樹
Народився12 січня 1949(1949-01-12) (76 років)
Кіото, Японія
Країна Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпрозаїк, есеїст, перекладач
Сфера роботисценічне мистецтво, Література Японії[1] і translation into Japanesed[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Васеда Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПринстонський університет і Університет Тафтса Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівяпонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1979 — теперішній час
Напрямокпостмодернізм
Жанресей, художня література і мемуари Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusТрилогія Пацюка
Автограф
ПреміїПремія Нома для письменників початківців
Премія Танідзакі
Премія Йоміурі
Сайт: harukimurakami.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Муракамі Харукі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Муракамі Харукі (яп. 村上 春樹; 12 січня 1949, Кіото, Японія) — японський письменник і перекладач. Його твори перекладені 50 мовами світу.

Біографія

Народився 12 січня 1949 року в Кіото. Дитинство провів у портовому місті Кобе.[3] Змалку читав твори англійських письменників, спілкувався з іноземцями і ще в молодості зрозумів, що японська література потребує серйозної модернізації.

Дід — буддистський священик, утримував невеликий храм. Батько викладав у школі японську мову та літературу, а у вільний час також займався буддистським просвітництвом. Муракамі навчався за фахом «класична драма» на відділенні театральних мистецтв університету Васеда. У 1950 сім'я письменника переїхала до м. Асія — передмістя порту Кобе (префектура Хіого). У 1974 році Муракамі відкрив свій джаз-бар «Пітер Кет».

На початку 1990-х ввів ток-шоу для опівнічників на одному з комерційних каналів в Токіо, де розмовляв про західну музику й субкультуру. Випустив кілька фотоальбомів і путівників по західній музиці, коктейлях і кулінарії. Відомий своєю колекцією з 40 тисяч джазових платівок.

У 1980 році Муракамі продав бар, а на життя вирішив заробляти своїми творами. І не помилився. У 1982 він завершив «Полювання на овець», отримавши премію Нома у категорії нових авторів. Із цього роману почався його шлях до мільйонних тиражів і всесвітньої популярності. Про цю книгу автор говорить: «…від оповідання я отримував небувале почуття задоволення. Коли ви читаєте цікаву історію, ви просто продовжуєте читати. Коли я пишу цікаву історію, я просто продовжую писати».

«Вівці», опубліковані через 7 років у США, відкрили американцям абсолютно новий тип письменника. Це був прорив Муракамі на Захід, захоплені оглядачі з New York Times Book Review назвали його «міфотворцем тисячоліття».

У 1982 році за роман «Погоня за вівцею» Муракамі був визнаний гідним літературної премії Номі для письменників-початківців. Його наступний роман «Країна Див без гальм і Кінець Світу» одержав у 1985 році престижну премію Танідзакі. У 1996 році за книгу «Хроніки механічного птаха» письменник був нагороджений літературною премією Йоміурі.

1987 року Муракамі Харукі запросили викладати в Принстонському університеті (Нью-Джерсі), тому він переїхав жити до Сполучених Штатів. У 1992 році він йде викладати до університету ім. Вільяма Горварда Тафтса (Каліфорнія).

Теракт у Токійському метро і землетрус 1995 року в Кобе сильно потрясли письменника й стали причиною повернення на батьківщину. Терактам, скоєним сектантами в Токіо, присвячена остання його робота «Underground», що є збірником розповідей жертв та свідків трагедії.

Особисте життя

Одружений, дітей не має. Письменник веде здоровий спосіб життя, кинув курити, захоплюється плаванням, марафонським бігом і щороку бере участь у декількох марафонах.

Муракамі полюбляє музику, а його колекція записів налічує близько 40 000 примірників.[джерело?]

Перекладацька діяльність

Переклав з англійської на японську ряд творів Скотта Фіцджеральда, Трумена Капоте, Джона Ірвинга, Джерома Селінджера, Раймонда Карвера та інших американських прозаїків кінця XX століття, а також казки ван Альсбурга й Урсули Ле Гуїн.

Активізм

Муракамі заявив, що для Китаю та Кореї природно й далі відчувати образу на Японію за її агресію під час війни. «По суті, японці, як правило, не мають уявлення про те, що вони також були нападниками, і ця тенденція стає чіткішою», — сказав він. В іншому інтерв'ю Муракамі заявив: «Питання історичного розуміння має велике значення, і я вважаю, що важливо, щоб Японія приносила прямі вибачення. Я думаю, що це все, що Японія може зробити — вибачитися, поки країни не скажуть: „Ми ще не цілком змирилися з цим, але ви вибачалися достатньо. Гаразд, давайте залишимо це зараз“»[4].

У 2022 році Харукі Муракамі під час Російського вторгнення в Україну, що є частиною Російсько-Української війни, підтримав Україну. Письменник провів спецвипуск на радіо, закликаючи до миру. Він складався з близько десяти музичних композицій. Програма Харукі Муракамі називається «Радіо Муракамі». Звучить на хвилі Tokyo FM та інших радіостанціях з мережі 38 FM.[5][6]

Бібліографія

Романи

Рік Назва Оригінальна назва Англійська назва Примітки
1979 Слухай пісню вітру 風の歌を聴け
Kaze no uta wo kike 		Hear the Wind Sing Перша частина «Трилогії Щура».
1980 Пінбол 1973 1973年のピンボール
1973-nen-no pinbooru 		Pinball, 1973 Друга частина «Трилогії Щура».
1982 Погоня за вівцею
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4067-1 		羊をめぐる冒険
Hitsuji o meguru bōken 		A Wild Sheep Chase' Третя частина «Трилогії Щура».
1985 Країна Див без гальм і Кінець Світу 世界の終わりとハードボイルド・ワンダーランド
Sekai no owari to hâdoboirudo wandārando 		Hard-Boiled Wonderland and the End of the World
1987 Норвезький ліс ノルウェイの森
Noruwei no mori 		Norwegian Wood
1988 Танцюй, Танцюй, Танцюй
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-6360-1 ISBN 978-966-03-6369-4 		ダンス・ダンス・ダンス
Dansu dansu dansu 		Dance, Dance, Dance Продовження «Трилогії Пацюка».
1992 На південь від кордону, на захід від сонця 国境の南、太陽の西
Kokkyō no minami, taiyō no nishi 		South of the Border, West of the Sun
1994,1995 Хроніка заводного птаха
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4754-0 		ねじまき鳥クロニクル
Nejimaki-dori kuronikuru 		The Wind-Up Bird Chronicle Роман в 3-ох книгах.
1999 Мій любий «Супутник» スプートニクの恋人
Spūtoniku no koibito 		Sputnik Sweetheart
2002 Кафка на пляжі 海辺のカフカ
Umibe no Kafuka 		Kafka on the Shore
2004 Після темряви アフターダーク
Afutādāku 		After Dark
2009 1Q84
Переклад Івана Дзюба ISBN 978-966-03-4981-0 ISBN 978-966-03-3579-0
ISBN 978-966-03-3571-4 		1Q84
Ichi-kyū-hachi-yon
2013 Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі
Переклад О. В. Забуранна, ISBN 978-617-12-2444-5 		色彩を持たない多崎つくると、彼の巡礼の年
Shikisai wo motanai Tasaki Tsukuru to, Kare no Junrei no Toshi 		The colorless Tsukuru Tasaki and the year of his pilgrimage
2017 Вбивство командора[7] 騎士団長殺し
Kishidanchō-goroshi 		Killing Commendatore

Збірки оповідань

Рік Назва Оригінальна назва Англійська назва
1983 Повільним човником в Китай Chugoku-yuki no suro boto A Slow Boat to China
1983 Гарний день для кенгуру Kangaru-no biyori A Fine Day for Kangarooing
1984 Спалити сарай Hotaru, Naya wo yaku, sono tano Tanpen Firefly, Barn Burning and Other Short Stories
1986 Повторний наліт на булочну Pan-ya Sai-Shugeki The Second Bakery Attack
1990 TV-Люди TV Pihpuru-no gyaku-shugeki TV People
1993 The Elephant Vanishes
(збірка оповідань з різних збірників англійською мовою)
1994 Майже до сліз чужа мова Yagate Kanashiki Gaikokugo Eventually I feel lost in a foreign language
1995 Павукоподібна мавпа в ночі Yoru-no Kumozaru Spider-monkey at Night
1996 Привиди Лексінгтона Rekishinton no Yuhrei Lexington Ghosts
2000 Всі божі діти можуть танцювати 神の子どもたちはみな踊る
Kami no kodomo-tachi wa mina odoru 		After the Quake
2005 Загадки Токіо 東京奇譚集
Tōkyō Kitanshū 		Blind Willow, Sleeping Woman
2014 Чоловіки без жінок[8] 女のいない男たち
Onna no inai otokotachi 		Men Without Women

2007 р. — «Про що я говорю, коли говорю про біг». Збірка автобіографічних нарисів, об'єднаних темою марафонського бігу.

Екранізації

Переклади українською

  • Харукі Муракамі. Погоня за вівцею; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2004. — 318 с. — (Серія «Література»). — ISBN 966-03-2581-9
  • Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2005. Т. 1. — (Серія «Література»). — 350 с. — ISBN 966-03-2884-2
  • Харукі Муракамі. Танцюй, танцюй, танцюй. : [роман: У 2 т.]; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2006. Т. 2. — (Серія «Література»). — 319 с. — ISBN 966-03-3115-0
  • Харукі Муракамі. Хроніка заводного птаха; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2009. — 762 с. — ISBN 978-966-03-4754-0
  • Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.1; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 505 с. — ISBN 978-966-03-5293-3
  • Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.2; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 447 с. — ISBN 978-966-03-3579-0
  • Харукі Муракамі. 1Q84. : роман: [у 3 кн.] Кн.3; пер. з яп. І. П. Дзюба. — Х. : Фоліо, 2012. — 543 с. — ISBN 978-966-03-5605-4
  • Харукі Муракамі. Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі; пер. з яп. О. В. Забуранної. Х. : КСД, 2017. — 304 с. — ISBN 978-617-12-2444-5
  • Харукі Муракамі. Про що я говорю, коли говорю про біг. Переклад: Олександр Михельсон. Обкладинка: Ольга Штонда. Львів: Yakaboo Publishing, 2020. 160 стор., ISBN 978-617-7544-43-1

Цитати

Світ без любові — все одно що вітер за вікном. Ні помацати його, ні вдихнути.

Раніше я думав, люди дорослішають рік від року, поступово так … А виявилося — ні. Людина дорослішає миттєво.

На світі не буває хибних думок. Бувають думки, які не збігаються з нашими, ось і все.

Чим старша людина, тим більше в її житті того, чого вже не виправити.

Все, що в нас зникає — навіть якщо воно зникає навіки, — залишає після себе дірки, що не заростають ніколи.

Обіймаючи один одного, ми ділимося своїми страхами.

Якщо кожен буде вірити, що все скінчиться добре, в світі не буде чого боятися.

Як не старайся, коли боляче — болить.

Потрібно вихлюпувати почуття назовні. Гірше, якщо перестати це робити. Інакше вони будуть накопичуватися та укріплятися всередині. А потім — вмирати.

Я не люблю самотність. Просто не заводжу зайвих знайомств. Щоб в людях зайвий раз не розчаровуватися.

Мабуть, серце ховається в твердій шкаралупі, то ж розколоти її дано не всім. Може, тому у мене до пуття не виходить любити.

Бути чесним один до одного та хотіти допомогти — ось головне.

Будь-яка порожнеча обов'язково чим-небудь заповнюється.

Людині дарується надія, і вона використовує її як паливо, щоб жити далі. Без надії ніяке «далі» неможливо.

Вся наша реальність складається з нескінченної боротьби між тим, що дійсно було, й тим, що не хочеться згадувати.

Немає таких секретів, що не вириваються з серця назовні.

Найважливіше — не те велике, до чого додумалися інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам.

Що таке самотність? Вона схожа на почуття, яке накриває тебе, коли в дощовий вечір стоїш біля гирла великої річки та довго-довго дивишся, як величезні потоки води вливаються в море.

Пам'ять зігріває людину зсередини. І в той же час рве її на частини.

Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей — за морем.

Якщо дивитися здалеку, що завгодно здається красивим.

Часто трапляється, що саме з дрібниці починаються найважливіші в світі речі.

Рухатися з високою ефективністю в невірному напрямі ще гірше, ніж взагалі нікуди не рухатися.

Коли тобі ні з ким поділитися самотніми думками, думки починають ділити тебе між собою.

Якщо все буде так, як тобі хочеться, то жити стане нецікаво.

Примітки

  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Tales of the unexpected. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 24 листопада 2021. 
  4. ↑ Migration (17 квітня 2015). Japan must apologise for WWII until it is forgiven: novelist Haruki Murakami | The Straits Times. www.straitstimes.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 18 березня 2022. 
  5. ↑ Толокольнікова, Катерина (16 березня 2022). Харукі Муракамі готує спецвипуск свого радіошоу на підтримку України. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 18 березня 2022. 
  6. ↑ Архівована копія. the-japan-news.com. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022. {{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Новий роман Харукі Муракамі матиме назву «Вбивство командора». ukrinform.ua. 10 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 23 серпня 2020. 
  8. ↑ "Чоловіки без жінок" - Муракамі випустив нову книгу. Gazeta.ua. 18 квітня 2014. Процитовано 23 серпня 2020. 
  9. ↑ Харукі Муракамі в базі IMDb. IMDb.com. Процитовано 23 серпня 2020. 

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Муракамі Харукі