Музей Лесі Українки (Колодяжне)

Літературно-меморіальний
музей-садиба Лесі Українки
51°10′34″ пн. ш. 24°47′30″ сх. д. / 51.176° пн. ш. 24.7916° сх. д. / 51.176; 24.7916
Типмузей Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва на честьЛеся Українка Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняВолинська область
с. Колодяжне, Ковельський район
інд. 41065
Адресас. Колодяжне, Волинська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано10 липня 1949
ДиректорВіра Михайлівна Комзюк
Сайтwww.kololesi.at.ua
Музей Лесі Українки (Колодяжне). Карта розташування: Україна
Музей Лесі Українки (Колодяжне)
Музей Лесі Українки (Колодяжне) (Україна)
Мапа
CMNS: Музей Лесі Українки у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Музей Лесі Українки.

Музей Лесі Українки у Колодяжному — літературно-меморіальний музей у с. Колодяжному Ковельського району Волинської області, заснований 1949 р. в садибі, в якій Леся Українка прожила дитячі та юнацькі роки.

Загальна інформація

В експозиції представлено меморіальні речі Лесі Українки та її родини, прижиттєві видання творів поетеси та її матері — Олени Пчілки, фотографії, речі побуту та етнографії Волині, відтворені фрагменти робочого кабінету і сільської хати.

Музей працює з 9:00 до 17:00.
Вихідні — понеділок, вівторок.

У 1991 р. експозицію оновлено і сьогодні вона складається з таких розділів:

  • «Волинськими стежками Лесі Українки»;
  • «Колодяжне — колиска Лесиного таланту»;
  • "Крізь все житія — до «Лісової пісні»;
  • «Історія музею. Трагедія родини Косачів».

Історія

У травні 1882 р. сім'я Косачів перебралася з Луцька в с. Колодяжне і замешкала у будинку, який у родині звався «великим». Тут народилися молодші сестри та брати Лесі — Оксана, Микола та Ізидора. Діти підростали, тому в 1890 р. на садибі побудували Лесин «білий» будиночок, а в 1896 р. розпочали спорудження «сірого» будинку (в родині його ще називали батьківським).

Косачі дуже любили Колодяжне і не раз у листах до друзів висловлювали свої почуття:

Колодяжне — це, власне, вдома, а решта, то це все так собі — між іншим. Для цілої нашої родини ця квартира (м. Київ, вул. Саксаганського, 97) не була нашим «вдома», вона була раніше в Колодяжному, поки ще цілою родиною ми там жили, а потім то все було тимчасове, випадкове і не своє.

З Колодяжного Леся Українка давала братові Михайлу настанови щодо створення бібліотечки найкращих творів світової літератури українською мовою, до якої увійшли понад сімдесят імен письменників відповідно до порад і за джерелами, присланими М. Драгомановим, 1890 р. Леся склала курс «Стародавня історія східних народів», і перша збірка її поезій готувалося до друку тут, у Колодяжному.

У лютому 1907 р. Леся востаннє побувала в селі.

Під час Другої світової війни садиба була зруйнована, і музей створено фактично у новому приміщенні.

Політична причина створення Музею — намагання сталінської влади маркувати недавні польські території іменами українських культурних діячів, які, в свою чергу, були громадянами Російської імперії[джерело?].

Спогади про Колодяжненський період в житті Лесі Українки написала її молодша сестра, Ольга Косач-Кривинюк:

Ольга Косач-Кривинюк. Спомини про колодяжнянський період (аудіозапис з фотовізуалізацією): https://www.youtube.com/watch?v=xfe924Raw3U [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]

Кругова панорама сучасної будівлі музею

Інтер'єр музею-садиби Косачів ув с.Колодяжно (станом на 2013-тий рік), у вигляді кругової (180') панорами

Джерела та література

Література

Посилання