Морозовський Ной Самуїлович
Ной Самуїлович Морозовський (5 липня 1892, Олександрія — 1953) — український лікар-фтизіатр. ЖиттєписНой Морозовський навчався в Олександрійській гімназії. У 1911—1913 був членом просвітницького гуртка, створеного Дмитром Чижевським; пізніше одружився з його сестрою. Навчався у Петербурзькому психоневрологічному інституті, 1919 року перевівся на 5-й курс медичного факультету Київського університету. З 1920 по 1925 Ной Морозовський завідував у Наркоматі охорони здоров'я підвідділом загальної та спеціальної медичної допомоги, очолював секцію боротьби з туберкульозом. З 1925 — завідувач відділу соціальної патології і профілактики Харківського туберкульозного інституту. Під керівництвом Ноя Морозовського було створено цілісну науково-обґрунтовану систему протитуберкульозної служби України. З 1932 — професор Київського туберкульозного інституту, з 1939 до 1946 — директор цього закладу. З 1944 по 1949 — головний фтизіатр Міністерства охорони здоров'я УРСР. Автор 110 наукових праць, підготував 10 кандидатів медичних наук. Вшанування пам'яті19 лютого 2016 на честь Ноя Морозовського в його рідному місті Олександрії було названо провулок в місцевості Перемога, поруч з міським протитуберкульозним диспансером[1]. Примітки
Джерело
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia