Смуга окраїнних саван, що межують із густими сухими лісами, простягається від атлантичного узбережжя Гвінеї до Південного Судану. Вона відповідає кліматичній зоні з відносно високою середньорічною кількістю опадів, між 800 і 1400 мм. Рослинність лісосаван з віддаленням від екватору перестає мати вічнозелений характер і стає все більш сезонною. Характерним деревом, поширеним в лісосаванах, є білувата акація (Faidherbia albida).
Лісосавана Південного Конго поширена на південь від лісосавани Західного Конго в ДР Конго, відділяючи конголезькі ліси на півночі від рідколісь міомбо на півдні[4].
Лісосавана басейну Вікторії поширена на схід і північ від озера Вікторія у Східній Африці. Із заходу і сходу вона оточена гірськими лісами Західної та Східної дуг Східно-Африканського рифту. цей екорегіон охоплює більшу частину Уганди, а також західну частину Кенії, північно-західну частину Танзанії та схід Руанди[5].