Модрича

Місто|зображення_підпис= |категорія в Commons= Модрича Modriča/Модрича Вигляд міста Герб Координати 44°57′24″ пн. ш. 18°18′54″ сх. д.^H G O Країна  Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина Суб'єкт конфедерації Республіка Сербська Регіон Добой Громада Модрича Мер Младен Крекич (ПДП)[1] Перша згадка 1323 Місто з 1897 Висота центру 105  м Населення 10 137  (2013) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+387) 53 Поштовий індекс 74480 Статистичний номер населеного пункту 213969[2] GeoNames 3194943, 11205170 OSM ↑2528233 ·R (Модрича) Офіційний сайт http://www.modrica.ba Модрича Модрича (Боснія і Герцеговина)  Модрича у Вікісховищі

Положення громади Модрича у межах Боснії і Герцеговини

Модрицький нафтопереробний завод

Мо́дрича (босн. і хорв. Modriča, серб. Модрича) — місто на півночі Боснії і Герцеговини, на території Республіки Сербської, центр однойменної громади.

Географія

Модрича лежить у пониззі Босни на рівнині Посавіни, використовуваній переважно у сільськогосподарських цілях. Громада багата на родючі угіддя і невеличкі водотоки. Велика частина площі муніципалітету зайнята лісистими пасмами гір: Вучьяк (367 м) на лівому березі та Требава (644 м) на правому березі Босни. Найближчі міста — Шамац, Дервента і Добой.

Історія

Перший письмовий документ про Модричу — грамота з ХІІІ століття угорського короля Бели IV, у якій Модрича згадується як джерело. За переказами, Модричу названо на честь невеличкої річки з голубою, гірською водою. Припускається, що це річечка Дуса. Згідно з іншими легендами, місцевість бере назву від давньослов'янських позначень блакитного неба і відстаней, розмитих на обрії до голубизни — «модріна (блакить)/модріча».

Як поселення уперше згадується в грамоті боснійського бана Стефана Котроманича з 1323 року, де говориться про жупу Ненавіште із селами Модрича і Якеш.

1536 року Модричу підкорили турки. Турецька влада докладала зусиль до повернення старого населення і приведення нових жителів, що було однією з економічних і стратегічних потреб. Так, приблизно в XVI столітті там з'являються влахи (серби). На початку турецького панування чинилися спроби ісламізувати християнське населення.

Після Берлінського конгресу 1878 року на ці землі вступила Австро-Угорщина.

Нацистська армія увійшла в Модричу 16 квітня 1941 року. Після відходу німецької армії 22 червня на східний фронт, влада у місті перейшла до рук НДХ. 8 вересня 1943 партизанські загони НВАЮ відбили в усташів місто. Німецькі війська знову займають Модричу 24 грудня. Партизанські загони остаточно завоювали місто 9 квітня 1945. З цього дня Модрича починає відновлюватися і водночас переживати соціально-економічне відродження.

Модрича відносно сильно постраждала від війни 1992—1995 років через своє положення у вигляді коридору між захопленими сербами районами на захід і схід від неї, утримуваними хорватами ділянками на півночі та контрольованими мусульманами територіями на півдні.

Після війни довоєнні межі муніципалітетів було змінено, села Якеш, Печнік і Модрицький Луг було виділено з громади Модрича і включено в нову громаду Вукосавлє, натомість декілька сіл західної частини довоєнної території муніципалітету Градачац було віднесено до громади Модрича, що суттєво змінило її розміри.

Населення

Згідно з останнім офіційним югославським переписом 1991 року, Модрича налічувала 10 454 жителі.

Національність[3]	1991	1981	1971	1961	1948
Мусульмани	5.252 (50,23%)	4.815 (50,00%)	4.910 (67,03%)	2.470	1.605
Серби	2.420 (23,14%)	1.841 (19,11%)	1.428 (19,49%)	1.889	1.226
Югослави	1.347 (12,88%)	1.904 (19,77%)	154 (2,10%)	118
Хорвати	1.134 (10,84%)	838 (8,70%)	732 (9,99%)	461	211
Роми		38	3
Чорногорці		29	25	25
Албанці		15	12	1
Угорці		5	4	3
Словенці		4	3	13
Македонці		3	4	16
Інші та невизначені	301 (2,87%)	232 (2,40%)	100 (1,36%)
Всього	10.454	9.630	7.324	5.032	3.072

Економіка

Найбільший вклад у зайнятість місцевого населення вносить заснований у 1954 році нафтопереробний завод, який нині належить російським інвесторам. Другим великим роботодавцем у місті є взуттєва фабрика, яка працевлаштувала понад 100 осіб. Після війни місто невпинно росте, виникають також нові фірми, особливо у будівництві.

Транспорт

Паралельно з річкою Босна проходить залізнична вітка Сараєво—Добой—Шамац і автомагістраль M17 Босанський Шамац—Чапліна. Планується автобан А1

Культура

Місто має культурний центр і спорткомплекс, де проводяться різні заходи. Влітку декілька років поспіль відбувається турнір із баскетболу. Щорічний зліт мотоциклістів «Моторіада» робить Модричу Меккою для любителів мотоциклів. У вихідні дні місто досить пожвавлене, кав'ярні здебільшого заповнені. Є кілька дискотек і нічний клуб.

Спорт

У місті базується футбольний клуб «Модрича Максима», який з 2003 по 2010 рік грав у Прем'єр-лізі БіГ, а нині грає у Першій лізі Республіки Сербської. Існує також волейбольний клуб «Модрича Оптима» та баскетбольне і борцівське спортивні товариства.

Міста-побратими

Модрича побраталася з такими містами:

Мільяро, Італія Уб, Сербія

Відомі люди

• Авдо Карабегович — поет
• Марта Савич — співачка
• Крістіан Крекович — живописець
• Мілан Єлич — президент Республіки Сербської у 2006—2007 роках
• Нада Топчагич — співачка
• Здравко Кузманович — футболіст

Примітки

1. Результати виборів 2004 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2006. Процитовано 8 квітня 2017.
2. Sistematski spisak općina i naselja (PDF). fzs.ba. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2016. Процитовано 26. 1. 2016.
3. Савезни завод за статистику и евиденцију ФНРЈ и СФРЈ, попис становништва 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, и 1991. године. (сербо-хорв.)

Посилання

• Офіційний сайт громади Модрича [Архівовано 26 квітня 2022 у Wayback Machine.] (босн.)
• Modriča Oil (босн.)
• Књига: „Национални састав становништва - Резултати за Републику по општинама и насељеним мјестима 1991.“, статистички билтен бр. 234, Издање Државног завода за статистику Републике Босне и Херцеговине, Сарајево. (сербо-хорв.)