Модестов Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Модестов.

Модестов Василь Іванович
Народився	24 січня (5 лютого) 1839[1]  Валдайський повіт^d, Новгородська губернія, Російська імперія
Помер	13 (26) лютого 1907[1] (68 років)  Рим, Королівство Італія[2]
Поховання	Римський протестантський цвинтар
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст, перекладач, історик, класичний філолог, публіцист, викладач університету
Галузь	класична філологія[3], історія[3], перекладацтво^[d][3] і публіцистика[3]
Alma mater	Головний педагогічний інститут^d і історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету^d
Знання мов	російська[3] і латина[3]
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова, Імператорський Казанський університет, Імператорський університет Святого Володимира[4], Київська духовна академія, Санкт-Петербурзька духовна академія і Імператорський Санкт-Петербурзький університет^[d]
Посада	викладач^[d][4]

Василь Іванович Модестов (1839 — ⁣1907) — історик античної культури, публіцист, викладав у Імператорському Новоросійському університеті, Київському університеті Святого Володимира, Київській духовній академії. У 1877 році став професором Санкт-Петербурзької духовної академії.

Життєпис

Народився 24 січня 1839 року у с. Кемци Валдайського повіту Новгородської губернії, у родині священнослужителя. Батько був настоятелем приходу.

Освіта

Навчався у Староруському духовному училищі та Новгородській семінарії. Вступив у Головний педагогічний інститут, після закриття якого був переведений на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького державного університету, що закінчив у 1860 році (з дипломом, що давав права на звання вчителя гімназії). Витримавши у 1861 році іспит на ступінь магістра, у травні 1862 року був відряджений за кордон. Основним предметом його наукових занять стало вивчення творчості давньоримського історика Тацита. Цій темі він присвятив магістерську дисертацію, яку успішно захистив у 1865 році у Санкт-Петербурзькому університеті.

Викладацька діяльність

У 1865 році молодий вчений обійняв посаду доцента кафедри римської словесності в Імператорському Новоросійському університеті, де викладав синтаксис латинської граматики й пояснював студентам твори Тацита й Горація.

Восени 1867 року залишив Одесу, ⁣ прийнявши пропозицію обійняти посаду доцента (з окладом екстраординарного професора) у Казанському університеті. Тут у листопаді 1868 році відбувся докторський диспут (дисертація «Римська писемність у період царів» була видана й німецькою мовою), і незабаром учений був обраний екстраординарним, а потім — ординарним професором кафедри римської словесності. На цій посаді, із квітня 1869 року професор продовжив викладацьку діяльність у Київському університеті Святого Володимира, з липня 1871 року — у Київській духовній академії. У жовтні 1877 року одержав призначення на посаду професора Санкт-Петербурзької духовної академії. З наступного навчального року, як приват-доцент, ⁣ викладав і в Санкт-Петербурзькому державному університеті. Але кілька статей із критикою міністерської політики в області народної освіти призвели до відсторонення його у 1880 році від служби. Учений був змушений зосередиться винятково на публіцистичній діяльності, і лише шість років потому зміг повернутися у Санкт-Петербурзький державний університет на посаду приват-доцента.

Навесні 1889 року одержав ординатуру на кафедрі класичної філології Імператорського Новоросійського університету. Читав курс історії римської літератури, ⁣ розбирав зі студентами «надписи найдавнішого періоду з підвищеною увагою до даних з історії мови та орфографії», пояснював творчість Тацита й Цицерона, ⁣ Ювенала та Горація, ⁣ проводив практичні заняття. Але в Одесу вчений приїхав винятково заради завершення терміну державної служби, і на початку 1891 року подав у відставку. У подальші роки займався дослідницькою діяльністю. Постійно проживав у Римі.

Смерть

Помер 12 лютого 1907. Похований на Римському некатолицькому кладовищі.

Праці

• Тацит и его сочинения. Историко-литературное исследование. — СПб., 1864;
• Римская письменность в период царей. — Казань, 1868;
• Лекции по истории римской литературы: Изд. 1. — К. 1-2. — Киев, 1873—1874, Изд. 2. — СПб., 1888;
• Введение в римскую историю. — Ч. 1-2. — СПб., 1902—1904.

Примітки

1. Національна бібліотека Ізраїлю
   d:Track:Q106509962
2. Модестов Василий Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. Доронина Н. В. Иностранная филология в Императорском университете Св. Владимира в XIX – начале XX ст. // Alʹmanah sovremennoj nauki i obrazovaniâ — Тамбов: Грамота, 2014. — вып. 3 (82). — С. 67. — ISSN 1993-5552
   d:Track:Q104172942d:Track:Q72810401d:Track:Q3544d:Track:Q105755516

Джерела

• Кулаковский Ю. А. Модестов Василий Иванович // Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Святого Владимира. — Киев, 1884. — С. 447—452;
• Маркевич А. И. Модестов Василий Иванович // Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета. — Одесса, 1890. — С. 292—296;
• Деревицкий А. Н. Модестов Василий Иванович // Энциклопедический словарь / изд. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. — Т. XIX-a. — СПб., 1896. — С. 585—586;
• Дроздов Н. М. Памяти профессора В. И. Модестова // Труды Киевской Духовной Академии. — 1907, июнь. — С. 217—275; Ростовцев М. И. В. И. Модестов (некролог) // Журнал Министерства Народного Просвещения. — Новая серия. — Ч. Х. — 1907, июль. — С. 75-82;
• Цветаев И. В. Памяти профессора В. И. Модестова// Древности. Труды Императорского Московского Археологического Общества. — Т.XXII. — Вып.1. — Москва, 1909. — С. 81-90;
• Самойлов Ф. О., Бондар Р. Д. Модестов Василь Іванович// ПНОУ. — Т. ІІІ. — Одеса, 2000. — С. 317—318; * Березин С. Е. Из истории антиковедения в Новороссийском университете: профессор Василий Иванович Модестов // Лукоморье: археология, этнология, история Северо-Западного Причерноморья. — Одесса, 2008. — Вып. ІІ. — С. 11-17.