|
Мовна межаМо́вна межа́ або мо́вний кордо́н — умовна лінія, що зв'язує постійні населені пункти, розташовані на краях ареалу поширення двох мов. Мовні кордони змінюються з часом, можуть не збігатися з політичними кордонами, викликаючи міждержавні та міжетнічні конфлікти. Часто внаслідок зміни мовних кордонів утворюються мовні острови — анклави або ексклави. Мовні кордони не завжди збігаються з природними географічними бар'єрами. Вивченням мовних кордонів займається лінгвістична географія. ОсобливостіМовна межа за ступенем вираженості може суттєво різнитися на різних своїх ділянках. Наприклад, у районі Фуліньї (Мозель, Франція) перехід від романського до германського ареалу довгий час впадав ув око за всіма параметрами (мова, культура, архітектура). Водночас у районі Брюсселя (Бельгія) дотепер певною мірою зберігається суміш мовних і культурних уподобань населення (часто асиметричне). Зауваження У випадку з двома контактуючими близькородинними мовами зазвичай розглядають не мовні кордони, а діалектний континуум, що розпадається на смуги — ізоглоси[1]. Саме тому нижньонімецька мова на північному заході Німеччини поступово переходить у нідерландські діалекти. Жителі по обидва боки кордону легко розуміють одне одного, вважаючи, що розмовляють однією мовою, хоча фактично на сході розмовляють нижньонімецьким діалектом, а на заході — нідерландським. СНД
У країнах СНД мовні кордони між ареалами поширення російської мови та автохтонних мов найчіткіше виражені в Білорусі й Молдові, меншою мірою в Латвії, Естонії, Україні[2][3][4][5], Казахстані та Киргизії. Приклади
XX століттяУнаслідок бурхливих політичних подій XX століття (війни, депортації тощо), цілий ряд мовних кордонів зник, збігшись з новими адміністративними кордонами держав. Такою, наприклад, була доля колишнього чесько-німецького мовного кордону в Богемії[10], німецько-польського кордону в Східній Європі (див. Повернуті землі). Див. також
Примітки
|
