«Ми смерті дивилися в обличчя» (рос.«Мы смерти смотрели в лицо») — російський радянський художній фільм 1980 року; прем'єра відбулася в березні 1981 року.
Фільм знятий на кіностудії «Ленфільм» режисером Наумом Бірманом за сценарієм, написаним Юрієм Яковлєвим за його ж книгою «Балерина політвідділу» (1979); сюжет заснований на реальних подіях — створенні Аркадієм Обрантом Фронтового молодіжного ансамблю.
Під час війни підтримання морального духу бійців є пріоритетним завданням. У блокадному Ленінграді мобілізований балетмейстер розшукує своїх колишніх підопічних із метою створити з них танцювальну групу, яка б надихала солдатів продовжувати опір. Фільм заснований на реальних подіях.
Ролі
Олег Даль — Корбут (червоноармієць, колишній балетмейстер Палацу піонерів)
Ролі юних танцюристів виконували студенти Вагановського училища; винятком був Борис Бірман, син режисера, школяр. Пізніше він згадував:
Є у мене претензії до себе в цьому фільмі, я там занадто усміхнений, а потім коли разгріміруєшься, пам'ятаю, то навіть місце в трамваї поступалися.
Головна роль
Цей фільм став передостаннім для Олега Даля.
Олександр Мурин, який знав Обранта, згадував: Даль, готуючись до ролі, попросив його розповісти про Обранте («Мені дорога кожна рисочка цієї людини»). Коли вже після смерті Даля Мурин подивився фільм, його потрясла сцена:
Балетмейстер (Даль) йде по ленінградськії вулиці. Вмерзли трамваї, висять обірвані дроти. Рана дає знати. Він сутулиться, горбиться. Але згадав, що він артист. І стала легкою хода, випросталася спина. Точно як у Обранта, що йде вдалину по Невському.
