|
Мицалівка
Мицалі́вка — село в Україні, у Новодмитрівській сільській громаді, Золотоніського району Черкаської області. Населення становить 444 особи (2001). ІсторіяВ історичних документах село вперше згадується у 1713 році. Цього ж року за військові заслуги військовому товаришу Сулимі на володіння селом було видано універсал переяславського полковника Степана Томари, хоча на той час село вже існувало. У «Генеральном следствии о маетностях Переяславского полка», проведеному у 1731 році, сказано:
Назва села, ймовірно, походить від прізвища козака, який уперше тут поселився. Йоги звали Мицал в честь якого було ще в ті часи поставлено кам'яний хрест написи на якому мало кому відомі. У 1780-х роках було складено описи Київського намісництва. Згідно з ним Мицалівка приписана до Золотоніської сотні, тут було 96 дворів із населенням 248 осіб. Наприкінці XVIII і на початку XIX століть селом володів статський радник Григорій Іванович Краснокутський. Село є на мапі 1812 року.[3] У 1850-х Мицалівку відвідали українська письменниця Марко Вовчок та етнограф Осип Маркевич. Тут вони записали три пісні: «Да ходила Варочка по кімнаті», «На горі куриться та й куриться», «Горобейко в садку, у садку». У 1879 році в Мицалівці було відкрито церкву святого Архістратига Михайла[4][5][6]. Збудована з дерева, вона була однією із найвищих споруд навколишньої місцевості і за переказами старожилів з її дзвіниці в гарну погоду можна було бачити Черкаси. На межі століть при церкві відкрито школу грамоти. На початку XX століття Мицалівка була в складі Золотоніської волості. У 1930 році в Мицалівці створено колективне господарство «Червоний степ», що з часом перетворюється на КСГП «Промінь», а потім припиняє своє існування. У роки Голодомору померло 42 мицалівчан, 70 загинуло в роки німецько-радянської війни. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
