Михаїл (Голубович)

	Архієпископ Михаїл
	Михаїл (Голубович), архієпископ Мінський та Бобруйський.
	Єпископ Брестський,; вікарій Литовської єпархії
	Єпископ Брестський,; вікарій Литовської єпархії
28 січня 1840 — 1 березня 1848
Попередник:	Антоній (Зубко)
Наступник:	Ігнатій (Железовський)
	Єпископ Пінський, ; вікарій Мінської єпархії
	Єпископ Пінський, ; вікарій Мінської єпархії
8 вересня 1839 — 28 січня 1840
Попередник:	Авраамій (Леціда)
Наступник:	Пантелеймон (Рожновський)
Альма-матер:	Слуцька гімназія і Q65706493?
Науковий ступінь:	доктор богослов'я
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Михайло Олексійович Голубович
Народження:	8 (20) листопада 1803; Брестський повіт, Гродненська губернія, Білорусь
Смерть:	6 (18) березня 1881 (77 років); Жировичі, Жировицький монастир
Похований:	Жировицька Богоявленська церква (Білорусь)
Єп. хіротонія:	8 вересня 1839
	Михаїл у Вікісховищі

Архієпископ Михаїл (Михаїл Олексійович Голубович; 8 (20) листопада 1803, Високе Гродненська губернія, Білорусь — 6 (18) березня 1881) — білоруський релігійний діяч. Греко-католицький священник, який перейшов на синодальне московське православ'я. Інспектор та професор Литовської греко-католицької духовної семінарії в Жировичах.

Архієпископ Мінський РПЦ. Одна із ключових персон у справі ліквідації Білоруської Греко-Католицької Церкви (1839).

Життєпис

1816 — 1832 — навчався у Слуцькій гімназії, продовжив навчання у Головній духовній семінарії при Віленському університеті. Коли закінчив у 1828 році, то отримав ступінь магістра богослов'я.

14 вересня 1828 — рукопокладений у греко-католицького священника.

27 листопада 1828 — призначений інспектором та професором Литовської греко-католицької духовної семінарії в Жировичах.

10 лютого 1829 — доктор богослов'я канонічного права, дисертацію захистив у Віленському Імператорському університеті, будучи греко-католицьким священником.

Залишаючись викладачем догматичного богослов'я та церковної історії в семінарії, був призначений членом Литовської греко-католицької консисторії, з 7 вересня 1833 року її віце-головою. Тоді ж зведений в сан протоієрея. Вже у ті роки він бере активну участь у підготовці ліквідації греко-католицької церкви, багато їздив по приходах.

12 лютого 1839 року в тиждень «торжества православ'я» у Полоцьку відбувся собор трьох греко-католицьких єпископів Біларусі — Іосифа (Семашка), Василія (Лужинського) та Антонія (Зубка) — та ще 21 інших духовних персон. Собор прийняв акт із двох пунктів. У першому оголошувалося про «єдність Православної церкви» та прохання про підпорядкування Греко-католицької церкви Святому синоду Відомства сповідань Російської імперії, у другому соборяни прохали імператора Миколу І посприяти адміністративній ліквідації парафій, які зберегли вірність греко-католицькій церкві. До цього псевдо-соборного акту були прикладені зобов'язання 1305 священників та ченців, після прийняття акту їх кількість догнали до 1607.

27 червня 1839 — пострижений в ченці, 29 червня зведений в сан архімандрита Битенського Петро-Павлівського монастиря.

8 вересня 1839 — хіротонія в єпископа Пінського, вікарія Мінської єпархії Церкви Російської імперії.

28 січня 1840 — переведений єпископом Брестським, вікарієм Литовської єпархії Церкви Російської імперії.

1 березня 1848 — єпископ Мінський та Бобруйський.

19 квітня 1853 — зведений в сан архієпископа.

23 січня 1868 — звільнений на покій за власним бажанням із перебуванням у Жировицькому монастирі.

Помер 6 березня 1881 року в Жировичах.