Милославський Володимир Костянтинович
Милославський Володимир Костянтинович (25 листопада 1928; Пенза — 26 лютого 2016; Харків) — радянський та український фізик. Відомий своїми працями з нелінійної оптики та спектроскопії твердих тіл. Заслужений професор Харківського національного університету. ЖиттєписНародився 25 листопада[К 1] 1928 у Пензі, в родині вчителів[1][2]. Його батьком був міколог Костянтин Іванович Милославський, а дідом був купець та міський голова Охтирки Іван Миколайович Милославський[3]. У 1948 році, на запрошення родичів, переїхав до Харкова. Навчався у Харківському університеті на фізико-математичному факультеті, якій закінчив у 1951 році. Наступного року став асистентом катедри експериментальної фізики. У 1959 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Оптичні та екситонні властивості напівпровідникових шарів CdO, ZnO і SnO2», науковий керівник Кирило Синельников. Через три роки став доцентом катедри фізичної оптики. У 1972 році захистив докторську дисертацію «Експериментальне дослідження краю своєї лінії в напівпровідникових сполуках (оптичне поглинання та ефект Фарадея)». Того ж року йому було присуджений науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. Через два роки отримав звання професора. У 1975 році став професором кафедри оптики. У 1989—2003 роках, завідувач цієї ж кафедри. Після 2003 і до самої смерті знову професор кафедри. Помер 26 лютого 2016 року, громадянська панахида за ним відбулася в приміщенні Музею природи. Був кремований, його попіл зберігається у колумбарії на Другому міському кладовищі[1][2]. У Харківському університеті читав курси лекцій: «Спектроскопія твердого тіла», «Люмінесценція і фотопровідність твердих тіл», «Нелінійна оптика». У співавторстві написав навчальний посібник «Навчальні експерименти та демонстрації з оптики» (2000) та сам підготував посібник «Нелінійна оптика» (2008). Серед його учнів 18 кандидатів та один доктор наук[2]. Основними напрямками наукових досліджень Милославського були: спектроскопія напівпровідників і діелектриків, магнітооптика, взаємодія лазерного випромінювання зі світлочутливими матеріалами. Займався експериментальними і теоретичними дослідженнями спектрів твердих тіл і нелінійних оптичних явищ у хвилевідних фоточутливих плівках. Також він визначив роль екситонних станів у формуванні власної електронної смуги в низці широкозонних напівпровідників[1][2]. РодинаБув одружений з Тетяною Іллівною Милославською (до шлюбу Август). Подружжя мало одну дитину: Ольга Володимирівна Милославська (народилася 23 жовтня 1953) — кандидатка фізико-математичних наук, наукова співробітниця у Фізико-технічному інституті низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України[4][3]. Згідно зі спогадами його племінника Дмитра Милославського, Володимир Костянтинович окрім фізики добре знав історію, географію та іноземну літературу. Він любив мандрувати й проходив пішки великі відстані навіть у досить похилому віці[3]. Нагороди та почесні звання
Науковий доробокВсього написав понад 300 наукових публікацій, серед них два навчальних посібника (один у співавторстві). Список найбільш важливих робіт згідно Енциклопедії сучасної України і його персональній сторінці на сайті кафедри[1][2]: Навчальні посібники
Статті
ПриміткиКоментар
Література
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia