Милович Юхим Дмитрович

Милович Юхим Дмитрович
Інші імена	Мілович
Народився	1875(1875)
Помер	1943(1943)
Діяльність	драматичний актор, режисер
Роки діяльності	в театрі Миколи Садовського (1906-1919)

Милович Юхим Дмитрович (1875 — 1943) — український актор характерного і резонерського плану в побутовому театрі. Відомий за виступами в Театрі Миколи Садовського (1906–1919), де також був помічником режисера.

Творчість

В молодості брав участь у Ніжинському аматорському драмгуртку, яким керувала Марія Заньковецька. За професією був ковалем.[1] За спогадами Ф. Д. Проценка: «Мілович Юхим Дмитрович з першої вистави „Наталка Полтавка“ привернув до себе увагу режисера, він виконував роль Виборного, всяку поправку режисера швидко схоплював».[2]

На одну з вистав гуртка завітав сам Микола Садовський, який і запросив Юхима Миловича серед інших талановитих ніжинців (Іван Ковалевський, Галина Ніжинська (Москвичова), Ліза Хуторна, Марія Малиш-Федорець) до свого театру[3][4], який спочатку відкрився в Полтаві[5], а невдовзі переїхав до Києва, де став стаціонарним.

Юхим Милович працював в Театрі Миколи Садовського з дня його заснування. «Комік-резонер, безпосередній і щирий. Його виконання відзначалось не стільки майстерністю, скільки темпераментом, добрим українським гумором», — писав про його роботу в цьому театрі В. Василько.[6]

Про його гру в «Енеїді» Котляревського згадувала Софія Тобілевич: «Партію сторожа співав Юхим Милович, даючи всім своїм зовнішнім виглядом і одягом тип справжнього українського селянина, типового дядька».[7]

Театр Садовського залишив у 1919. Пізніше виступав у Саксаганського. Наприкінці 1920-х років зійшов зі сцени.[8]

Ролі

• Медвідь («Сава Чалий» І. Карпенка-Карого)
• Ліхтаренко («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)
• Купець Абдулін («Ревізор» М. Гоголя)
• Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
• Сторож («Енеїда» І. Котляревського)
• Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського, муз. М. Лисенка)
• Війт («Украдене щастя» І. Франка)
• Сільський сторож («На перші гулі» С. Васильченка)
• Десятник («Казка старого млина» С. Черкасенка)

Примітки

1. В'ячеслав Прудько. Побут і дозвілля населення дореволюційної Ніжинщини // Ніжинська старовина. Вип. 13 (16), 2012. с. 68 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2022.
2. Марія Заньковецька як театральний та громадський діяч України: до 140-річчя від дня народження / Г. В. Самойленко. Ніжинський педінститут, 1994
3. Із спогадів артистки М. Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
4. Українським шляхом з Ніжина до Мельбурна: до 125-річчя від дня народження Марії Малиш-Федорець. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
5. М. Садовський. Мої театральні згадки. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 21 лютого 2015.
6. Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 193
7. Софія Тобілевич. Мої стежки і зустрічі. ч. 9. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 21 лютого 2015.
8. Ізборник. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2015.