Милич Борис Овсійович

Милич Борис Овсійович
Основна інформація
Дата народження	2 листопада 1904(1904-11-02) або 2 (15) листопада 1904
Місце народження	Київ, Російська імперія
Дата смерті	9 квітня 1991(1991-04-09) (86 років)
Поховання	Міусський цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Професії	музикант
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Борис Овсійович Милич (народився 2 листопада 1904(19041102) в Києві – помер 9 квітня 1991) — радянський і український педагог-піаніст. Протягом багатьох десятиліть керував фортепіанним факультетом Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, професор.

Життєпис

Народився у родині лікарів. У семирічному віці (1911) почав навчатися гри на фортепіано у приватній школі Г. Л. Любомирського, у його ж класі.

З 1917 року Б. Милич вступив до класу В. В. Пухальського, який на той час працював викладачем у цій школі.

Протягом 1921–1924 років продовжував навчання у класі В. Пухальського вже як студент консерваторії.

Упродовж 1925–1927 рр. стажувався в Московській консерваторії, 1927–1930 рр. навчався в Київському музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка.

Протягом 1922–1925 рр. викладав фортепіано в Київській дитячій музичній школі № 6, 1925–1931 рр. — у Київській єврейській музично-педагогічній профшколі.

У 1931–1933 завідував фортепіанним відділом, вів клас спеціального фортепіано і викладав курс методики в Музичному технікумі м. Куйбишева (нині — Самара).

1934 року став аспірантом і асистентом професора Київської консерваторії А. М. Луфера. З цього часу він читав курс методики в консерваторії, вів клас фортепіано в училищі і спеціальній музичній школі-десятирічці (нині — Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені М. В. Лисенка).

У 1938 р. з ініціативи Б. Милича при консерваторії було створено семирічну школу-студію, яку він, як старший консультант, очолював до середини 1970-х років.

Під час німецько-радянської війни (1941–1944) Б. Милич із родиною був евакуйований спочатку до Саратова, а потім до Свердловська. Працював спочатку в об’єднаних Московській і Саратовській консерваторіях, а потім — у Київській і Свердловській. У 1941 році Б. Милич отримав посаду доцента класу спеціального фортепіано.

Після звільнення Києва і відновлення роботи колективу консерваторії у червні 1944 продовжив викладацьку і методичну діяльність на кафедрі спеціальною фортепіано, працював викладачем фортепіано і методики в училищі і школі-десятирічці.

Вийшов на пенсію 1975 року з посади старшого консультанта школи-студії при консерваторії.

Праці

Уклав і відредагував серію посібників для учнів дитячих музичних шкіл (1–7 класи) у десяти частинах під загальною назвою «Фортепіано», видання якої розпочалося 1968 року.

Є автором посібника «Маленькому піаністу» (1975).

Упорядкував і відредагував шість збірок педагогічного репертуару для фортепіано із творів українських радянських композиторів для музичних училищ, а також кілька інших посібників.

Відзнаки

Рішенням Президії Верховної Ради СРСР 1946 року був нагороджений медаллю за доблесну і самовіддану працю в роки Великої вітчизняної війни.

Література

• Омельченко Т. А. Фортепіанна педагогіка Бориса Милича // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — № 2, 2015. — С. 69-81. Архівовано з джерела 17 травня 2018. Процитовано 12 червня 2017.
• Милич Б. Воспоминание о моей учебе в Киевской консерватории и дальнейшей педагогической, методической, общественно-методической и издательской работе / Б. Милич // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. – Вип. 101 : Зі спадщини Майстрів. – Кн. 2 / [ред.-упоряд. К. І. Шамаєва]. – К., 2013. – С. 324–341.
• Ліфоренко О. Борис Овсійович Милич / О. Ліфоренко // Київська фортепіанна школа. Імена та часи. – К. : НМАУ імені П. І. Чайковського, 2013. – С. 174–180.