Мережко Віктор Іванович

Віктор Іванович Мережко
рос. Виктор Иванович Мережко
Народився28 липня 1937(1937-07-28)
Q4534076?, Q4174859?, Азовський район, Ростовська область, СРСР
Помер30 січня 2022(2022-01-30)[1] (84 роки)
Москва, Росія
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьсценарист, драматург, ведучий, кінорежисер, актор, телеведучий, драматург, письменник
Галузькінорежисураd[2], театр[2] і творче та професійне письмоd[2]
Alma materУкраїнський поліграфічний інститут (1961) і Всеросійський державний інститут кінематографії (1968)
Знання мовросійська[2] і українська
ЗакладHammerd, Moscow Independent Broadcasting Corporationd, ТВ-6d, Q4273249? і Спілка кінематографістів Росії
Роки активності1967 — 2022
Нагороди
заслужений діяч мистецтв РРФСР народний артист Російської Федерації Державна премія СРСР
IMDbID 0580691
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мережко.

Віктор Іванович Мережко (рос. Виктор Иванович Мережко; 28 липня 1937(19370728), хутір Ольгенфельд (тепер селище Южний Азовського району), Ростовська область, Російська РФСР — 30 січня 2022) — російський кінодраматург, лауреат Державної премії СРСР (1987), Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1988), Народний артист Російської Федерації (2014). Підтримав війну Росії проти України, фігурант бази даних центру «Миротворець».

Життєпис

1952 року разом з родиною переїхав на батьківщину батька у село Руська Поляна під Черкасами. Вивчив українську мову і закінчив українську школу. Намагався вступити до Київського політехнічного інституту на факультет кіноінженерів, але не витримав вступних іспитів. Поїхав до Львова, де поступив і закінчив Український поліграфічний інститут (1961). У 1968 закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії.

За сценаріями Віктора Мережка було знято п'ятдесят фільмів та дванадцять мультфільмів. Автор сценаріїв кінокартин: «Здрастуй і прощай!», «На вас чекає громадянка Никанорова», «Трясовина», «Рідня» та ін. За його сценаріями в Україні створено фільми: «Сліпий дощ» (1969, т/ф), «Тигри на льоду» (1971), «Польоти уві сні та наяву» (1982), «Якщо можеш, прости…» (1984), «Самотня жінка бажає познайомитись» (1987). Грав Філіпича у стрічці «Якщо є вітрила» (1969).

У 2014 році Віктор Мережко зайняв проросійську позицію та підтримав окупацію Криму Росією. У липні 2017 року Служба безпеки України заборонила йому в'їзд до країни.

30 січня 2022 року у віці 84 років Віктор Мережко пішов з життя[3].

Громадянська позиція

Після анексії Криму заявляв, що «український народ за 3—4 місяці з'їхав з глузду», а «Україна наче зомбована чи на неї зійшла Божа кара», саму анексію при цьому називав «потужною, блискуче проведеною операцією, яка увійде у світові підручники історії», а сам Крим «споконвічною російською територією».[4]

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[5].

Примітки

  1. ↑ а б https://tass.ru/kultura/13568591
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Помер актор Віктор Мережко [Архівовано 20 лютого 2022 у Wayback Machine.] // РБК-Україна, 2022-01-30
  4. ↑ Виктор Мережко: Сегодня я боюсь ехать в Украину. Российская газета (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2022.
  5. ↑ Мережко Віктор Іванович [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.] // «Миротворець»

Література

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.265;
  • Левин Е. Виктор Мережко. М., 1990;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998 -С.487;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.262-263.

Посилання