Мельохін Олексій Дмитрович

Мельохін Олексій Дмитрович
Мелёхин Алексей Дмитриевич
Народження	14 березня 1921(1921-03-14)  Самарська область, СРСР
Смерть	23 липня 2010(2010-07-23) (89 років)  Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Національність	росіянин
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	артилерія → РВСП
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	43-я ракетна армія
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Радянсько-німецька війна
Нагороди

Олексі́й Дми́трович Мельо́хін (14 березня 1921(19210314), село Корольовка, тепер Сергеєвського району, Самарська область, Російська Федерація — 23 липня 2010, місто Москва) — радянський військовий діяч, командуючий 43-ю ракетною армією РВСП, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання (у 1971—1975 роках).

Біографія

У Червоній армії — з серпня 1938. У січні 1940 року достроково закінчив Саратовське військове училище прикордонних і внутрішніх військ НКВС СРСР.

Учасник Радянсько-фінської війни. У квітні 1940 року лейтенант О. Д. Мельохін призначений заступником командира прикордонної застави на радянсько-фінському кордоні[1].

Учасник Радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Був помічником начальника прикордонної застави, командиром взводу розвідки. У 1942 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу (КУОС) Ленінградського фронту. Служив командиром мотострілецького батальйону, начальник штаба мотострілецького полку. З квітня по грудень 1944 року — командир 456-го стрілецького полку 109-ї стрілецької Ленінградської Червонопрапорної дивізії. під час Виборзької наступальної операції військ Ленінградського фронту в червні 1944 року полк майора Мельохіна з боєм оволодів станцією Куоккала (тепер Репіно)[2].

Після війни командував стрілецьким батальйоном, стрілецьким полком; старший офіцер управління бойової підготовки ВО, на тій же посаді в Головному управлінні кадрів МО СРСР; інспектор Головної інспекції ЗС СРСР; начальник штабу, командир механізованої дивізії; командир танкової дивізії.

По закінченню у 1948 році Військової академії імені Фрунзе проходив службу в Закавказькому військовому окрузі, в Головній інспекції Міністерства оборони СРСР. З 1953 по 1959 був начальником штабу механізованої дивізії, потім командиром механізованої і танкової дивізії в Групі радянських військ в Німеччині.

У 1956 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії імені Фрунзе. У 1961 році закінчив Академію Генерального штабу СРСР[3].

З серпня 1961 року по квітень 1968 року — командир 3-го окремого гвардійського ракетного Вітебського Червонопрапорного корпусу (місто Владимир)[4].

З квітня 1968 по липень 1974 року — командувач 43-ї ракетної армії (Вінниця).

З липня 1974 по липень 1987 року — заступник Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) СРСР з бойової підготовки — начальник бойової підготовки Ракетних військ, член Військової Ради РВСП СРСР.

У 1987 році вийшов у відставку. Проживав у Москві.

Звання

• генерал-полковник (1972)

Нагороди

• три ордени Леніна (1966, 1979, 1984)
• орден Жовтневої революції (1974)
• два ордени Червоного Прапора (1944, 1971)
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1985)
• орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944)
• орден Олександра Невського (1944)
• два ордени Червоної Зірки (1943, 1953)
• медалі.

Примітки

1. Козлов А. П. Тревожная служба. — М.: Воениздат, 1973. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2012. Козлов А. П. Тревожная служба. — М.: Воениздат, 1973 (рос.)
2. Виборзька наступальна операція в червні 1944 року. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 18 жовтня 2012. Виборзька наступальна операція в червні 1944 року (рос.)
3. http://www.domrvb.ru/kratkaya-khronika-osnovnykh-sobytii-istorii-raketnoi-armii/kratkaya-khronika-osnovnykh-sobytii-istorii-raketnoi-armii-str13.html^[недоступне посилання з квітня 2019] Коротка хроніка основних подій історії ракетної армії (рос.)]
4. Від Р-1 до «Тополя-М». Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 18 жовтня 2012. Від Р-1 до «Тополя-М» (рос.)

Посилання

• Енциклопедія космонавтики^[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)