Мацуєв Микола Іванович
Микола Іванович Мацуєв (16 лютого 1894, с. Блистава, Чернігівська губернія — 24 серпня 1975, Москва) — бібліотекознавець і бібліограф українського походження. Автор багатотомного покажчика російської та перекладної літератури XX століття (1917—1965). ЖиттєписНародився в 1894 в селі Блистава Чернігівської губернії. Закінчивши Чернігівську гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Імператорського петербурзького університету. Навчався у лінгвіста Олексія Шахматова, займався в семінарі Семена Венгерова. Мацуєва-студента цікавило вивчення античності, французької та італійської літератури Середньовіччя та Відродження. Закінчив університет в 1917. У 1918 повернувся в Україну[1]. З 1922 жив у Москві. Займався бібліотечною і бібліографічною працею. Близько п'яти десятиліть присвятив роботі зі складання багатотомного бібліографічного покажчика художньої літератури та літературного життя в Радянському Союзі з 1917—1965[1]. Брав участь у Другій світовій війні, в 47 років пішовши на фронт добровольцем[2]. Помер в Москві в 1975[1]. Похований на Ваганьковському цвинтарі. Наукова роботаНа початку 1920-х Мацуєв брав участь у колективній роботі з підготовки одного з перших радянських покажчиків художньої літератури "Художня література російська та перекладна. 1917–1925. Покажчик статей і рецензій, що вийшов у 1926 і поклав початок власній багаторічній праці над бібліографічним літописом російського літературного життя періоду після Жовтневого перевороту[1]. У 1930-х за участі і під редакцією Мацуєва у виданні Російської державної бібліотеки вийшов бібліографічний покажчик «М. Ю. Лермонтов. 1814–1939» (М., 1939)[1]. Головна праця Мацуєва — багатотомна бібліографія художньої літератури і літературного життя в 1917–1965. Видання виходило з 1926 по 1972 під різними назвами («Художня література російська та перекладна», «Художня література і критика російська і перекладна», «Радянська художня література і критика») і склало в цілому 15 томів (окремі томи — в 2 випусках). Бібліографія включала переліки нових видань, рецензій на них і критичних статей про творчість їхніх авторів[3][1]. Згідно з авторським задумом, видання мало представляти реєстраційну бібліографію, що охоплює «всі книги — від зібрання творів відомого автора, що був виданий у центральному видавництві, і до невеликого зошиту віршів поета-початківця, що з'явився на далекій околиці»[1]. Але здійснення такого видання без купюр в підцензурні роки було неможливим. Перші випуски, куди увійшли описи багатьох згодом заборонених в Радянському Союзі книг, були заборонені цензурою і вилучені з бібліотек. Заборона поширювалася і на згадку імен опальних авторів в пізніших випусках, в тому числі в покажчиках — це розглядалося Головлітом як рекомендація і пропаганда[1][4]. Історик книги і цензури Арлен Блюм в праці «Заборонені книги російських письменників і літературознавців» наводить заборонний відгук цензорів на випуск 1940 року:
Сучасники свідчать про опір Мацуєва цензурним заборонам[6][2]. За спогадами літератора Абрама Пале, коли видавництво не включило до довідника покажчик, Мацуєв, розуміючи, що відсутність цієї частини довідкового апарату ускладнить роботу читача з книгою, самостійно виготовив кілька машинописних копій покажчика до випуску 1960—1961 років і розіслав по головних бібліотеках країни:
Микола Мацуєв виступав також як автор численних статей і рецензій з питань бібліографії, книжкової та бібліотечної справи, бібліографічних оглядів, робіт, присвячених особистим бібліотекам письменників[3][8]. Був упорядником численних бібліографічних довідок, рецензентом словників і письменників[1][9]. Друкувався в журналах «Книжкові новини», «Літературний критик», «Знамя», «Новый мир», «У світі книг» та ін[1]. ОцінкиЕнциклопедія «Книга» вказує, що в процесі створення основних праць Миколи Мацуєва «сформувався тип галузевого обліково-реєстраційної бібліографічного посібника», а самі ці праці є «свого роду бібліографічним літописом вітчизняної художньої літератури і літературного життя за 1917–1965»[3]. "Гігантська, фактично одноосібна праця Мацуєва зі складання бібліографічного літопису літературного життя з 1917 по 1965 відзначена укладачами Фундаментальної електронної бібліотеки як «Російська література і фольклор»[1]. Визначаючи роботи Миколи Мацуєва як «важливі бібліографічні посібники з історії радянської літератури», електронна бібліотека «Наукова спадщина Російської федерації» вказує, що вони «відрізняються великою повнотою»[9]. СпадщинаПісля смерті Миколи Мацуєва залишилася велика кількість не закінчених ним робіт[10]. У 1981 посмертно видана його незавершена праця «Русские советские писатели. Материалы для биографического словаря. 1917—1967», що містить біографічні і бібліографічні відомості про понад 4000 письменників[1][3][11]. Архів Миколи Мацуєва зберігається в РДАЛМ[1], частина паперів — в Архіві Російської академії наук[К 1][12]. Основні праці
Коментарі
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
