Махонін Ігор Георгійович

Махонін Ігор Георгійович
Народження	14 липня 1932(1932-07-14)  Харків, Українська СРР, СРСР
Смерть	2002
Поховання	Троєкуровське кладовище
Освіта	Naval Submarine High School^d
Партія	КПРС
Нагороди

Ігор Георгійович Махонін (14 липня 1932(1932-07-14) , Харків  — 2002 ) — радянський та російський воєначальник, адмірал (24.10.1991)[1]. Командир Кримської військово-морської бази (1979—1983).

Біографія

Народився 14 липня 1932 року в Харкові. Батько — полковник, морський авіатор, служив начальником штабу Кримського гарнізону в Гвардійському. Коли Ігорю було три роки, його сім'я переїхала на Далекий Схід[2]. У тринадцятирічному віці вступив до Владивостоцького військово-морського підготовчого училища[3]. Із 1946 року по 1949 рік навчався в Ленінградському підготовчому військово-морському училищі. Із 1949 року по 1953 рік, навчався в першому Балтійському вищому військово-морському училищі. Після закінчення навчання став командиром річкового бронекатера Дунайської військової флотилії[4].

Проходив службу на Тихоокеанському флоті, де з 1956 року по 1964 рік служив на допоміжних судах. У 1964 році перейшов на службу на Балтійський флот, де був помічником командира, командиром базового тральщика і великого десантного корабля. У 1967 році направлений на Чорноморський флот, де став командиром ВДК «Воронезький комсомолець», нині «Саратов»[5]. У 1971 році отримав посаду начальника штабу бригади десантних кораблів. У 1972 році заочно закінчив Військово-морську академію. У 1973 році призначений командиром бригади десантних кораблів Чорноморського флоту[4].

У 1976 році став начальником штабу новоствореної Кримської військово-морської бази, яка базувалася в селищі Новоозерне, де служив під керівництвом контр-адмірала Юрія Крилова. Через три роки Крилов, очолив Талліннську ВМБ, а Махонін змінив його і керував базою до 1983 року[4].

У 1983 році став начальником тилу Тихоокеанського флоту. У 1985 році отримав посаду заступника начальника тилу Військово-Морського флоту. Із 1990 року — начальник тилу — заступник головнокомандувача ВМФ. У 1988 році Махонін стає віцеадміралом, а в 1991 році — адміралом[4]. Брав участь у роботі спільних американо-російських комісій з утилізації атомних підводних човнів. У США зустрічався з експрезидентом Рональдом Рейганом і сенатором Альбертом Ґором. У листопаді 1992 року пішов у запас. Був генеральним директором компанії «Компас Ойл», що займалася продажем палива[3]. Помер у 2002 році і похований на Троєкурівському цвинтарі у Москві[4].

Нагороди та звання

• Орден Червоного Прапора[4]
• Орден Трудового Червоного Прапора[4]
• Орден Червоної Зірки[4]
• низка медалей СРСР
• Почесний громадянин селища Новоозерне (2000)[2]

Особисте життя

Дружина — Ірина Петрівна[2]. Двоє дітей. Один із синів служив на флоті в званні капітана 1-го рангу[3].

Примітки

1. Официальный отдел. Из указов Президента СССР. // Морской сборник. — 1991. — № 11. — С.17.
2. Ткаченко-Надеждин Сергей. Вымпелы над Донузлавом. — Евпатория : Крымский Афон, 2005. — С. 46.
3. Топливный адмирал. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.
4. Махонин Игорь Георгиевич. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 14 липня 2022.
5. Дмитрий МАКАРОВ. Принципы Хромченкова, или В море как дома // Газета Флаг Родины. — 2021. — № 39 (27542). — Число 8 (октябрь). — С. 1-4. Архівовано з джерела 16 квітня 2022.