Масса Макан Діабате

Масса Макан Діабате
Народився	12 червня 1938(1938-06-12)[4]  Кіта^[d], Каєс, Малі[5]
Помер	27 січня 1988(1988-01-27)[1][2]^[…] (49 років)  Бамако, Малі[6][5]
Країна	Малі
Діяльність	історик, прозаїк-романіст, драматург
Знання мов	французька[1]
Нагороди	Велика літературна премія Чорної Африки^d (1971)

Ма́сса Мака́н Діабате́ (Massa Makan Diabaté; *12 червня 1938(19380612), Кіта, Каєс, Французький Судан, тепер Малі — 27 січня 1988, Бамако) — малійський історик, письменник і драматург.

З життєпису

Масса Макан Діабате народився у 1938 році в містечку Кіта неподалік Бамако в родині гріотів з глибоким корінням.[7] Його дядько, Келе Монсон Діабате (Kélé Monson Diabaté) був відомим співцем-гріотом, і саме йому (за словами самого М. М. Діабате) він завдячує відданості усній традиції народу малінке:

«Я такий, яким мене хотів бачити Келе Монсон, коли навертав мене до фольклору малінке. І я скажу, що зрадив його, написавши романи. Я дитина Келе Монсона, але зрадлива дитина».

[8]

Своє практикування гріота Масса Діабате розпочав у 7-річному віці, але згодом це його навчання було перервано, щоб він міг навчатися в Гвінеї.

Зрештою він переїхав до Парижа, де вивчав історію, соціологію та політологію, а потім працював у ряді міжнародних організацій, таких як ЮНІСЕФ і ЮНЕСКО.

Повернувшись до Малі, М. М. Діабате влаштувався на адміністративну посаду в столиці Бамако. Його ранні твори «Джанджон та інші народні пісні Малі» (Janjon et autres chants populaires du Mali, 1970), «Кала Джата» (Kala Jata, 1970) і «Орел і яструб або порух Сунд'яти» (L'aigle et l'épervier ou la geste du Soundjata, 1975) по суті були франкомовними версіями епосу та народних казок малінке.

У 1971 році «Джанджон» був нагороджений «Великою літпремією Чорної Африки» (Grand prix littéraire d'Afrique Noire)[9], що принесло Діабате його перше міжнародне визнання. Трилогія повістей «Лейтенант...», «Перукар...» і «М'ясник із Кути» (Le lieutenant, Le coiffeur і Le boucher de Kouta, 1979–1982) отримала міжнародне Гран-прі 1987 року від Фонду Леопольда Седара Сенгора.

Масса Макан Діабате помер у Бамако 27 січня 1988 року. Уряд Малі присвоїв його ім'я 2-м середнім школам: у Бамако[10] і в його рідному регіоні Каєс.

З творчості

Стилю письма М. М. Діабате притаманні гумор і езопова мова, теми творів соціально спрямовані, мають конфліктну основу, водночас віру в силу людського братерства.[11]

Погляди М. М. Діабате на роль гріотів за сучасності

Попри те, що сам Масса Макан Діабате був сам з касти гріотів, він піддавав сучасних йому гріотів нещадній критиці, вважаючи їх паразитуючими жебраками, які часто спотворювали історію та зловживали своєю роллю заради прибутків:[12] «Після здобуття Малі незалежності гріоти стали, на мою думку, тими, кого я б назвав паразитами».[13] Стан гріотів був ключовою темою його творчості. У L'assemblée des djinns він висвітлює свої погляди на проблему устами одного зі своїх персонажів:

«Гріоти загинули ще до приходу білих, коли наші королі замість того, щоб об’єднатися проти спільної небезпеки, роздирали один одного на шматки. Сучасні гріоти — це не що інше, як артисти, які оспівують будь-кого… Вождь гріотів! . . . Але гріотів більше не існує».[14]

Однак Діабате також вважав, що образ гріота можна виправити, і вважав професійну літературу засобом досягнення цієї мети. Хоча він, вочевидь, здобув свою початкову славу як частина класу народних співців-гріотів і якраз прагнув повернути гріотам їхню колишню славу, водночас зрадивши цій усній традиції на користь письмового слова.

Бібліографія

• Si le feu s'éteignait (Bamako, Editions Populaires du Mali, 1967);
• Janjon et autres chants populaires du Mali (Paris, éditions Présence Africaine, 1970);
• Kala Jata (Bamako, Editions Populaires du Mali, 1970);
• Une si belle leçon de patience (п'єса) (Paris, O.R.T.F / D.A.E.C, 1973);
• L'aigle et l'épervier ou la geste de Soundjata (Paris, éditions Oswald, 1975);
• Le lieutenant de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1979);
• Le coiffeur de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1980);
• Comme une piqûre de guêpe (Paris, éditions Présence Africaine, 1980);
• L2e boucher de Kouta (Paris, Editions Hâtier, 1982);
• L'assemblée des djinns (Paris, éditions Présence Africaine, 1985);
• Le Lion à l'arc (Paris, Editions Hâtier, 1986)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. https://dicocitations.lemonde.fr/biographie/5901/Massa_Makan_Diabate.php
3. Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
   d:Track:Q746368
4. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
5. Babelio — 2007.
   d:Track:Q2877812
6. http://www.premiere.fr/Star/Massa-Makan-Diabate
7. Hale, Thomas A. "Massa Makan Diabate: Un griot mandingue a la rencontre de l'ecriture (review)". Research in African Literatures 30.2: (237–240), p. 237. (фр.)
8. Keïta 1995, p. 78.
9. Howard University Libraries - African & Caribbean Literature in French. howard.edu. (англ.)
10. Lycée Massa Makan Diabaté. massamakan.net. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 11 жовтня 2022.
11. Денисов Ю. Масса Макан Диабате. Цирюльник из Куты // Африка. Литературная панорама. Выпуск 10., М.: «Художественная литература», 1989, 624 с. — С. 230-232 (рос.)
12. Keïta 1995, p. 22.
13. Keïta 1995, p. 119.
14. L'assemblée des djinns, p.62-63

Джерела, посилання та література

• Денисов Ю. Масса Макан Диабате. Цирюльник из Куты // Африка. Литературная панорама. Выпуск 10., М.: «Художественная литература», 1989, 624 с. — С. 230-232 (рос.)
• Масса Макан Діабате на afribone.com
• Усі книги автора на bibliopoche.com
• Keïta, Cheick M. Chérif. Un Griot mandingue à la rencontre de l’écriture. Paris: Editions L'Harmattan, 1995. (фр.)