Марія Генрієтта народилась 5 вересня 1642 року в Гаазі. Вона була дев'ятою дитиною та сьомою донькою в родині штатгальтера Голландії, Зеландії, Утрехта, Гельдерна й Оверейссела Фредеріка Генріка Оранського та його дружини Амалії Сольмс-Браунфельської. Мала старшого брата Вільгельма та сестер Луїзу Генрієтту, Альбертіну Агнесу і Генрієтту Катерину. Інші діти померли в ранньому віці до її народження.
Батько пішов з життя, коли Марії було 4 роки. Матір більше не одружувалась. Після смерті Вільгельма від віспи у 1650 році, вона стала однією з регентів країни при своєму онукові Віллемові.
У 1660 році родичі намагалися влаштувати шлюб Марії з англійським королем Карлом II, який повернув собі престол, а перед цим сватався до її старшої сестри Генрієтти Катерини. Однак той віддав перевагу шлюбу з католицькою принцесою Катериною Браганса. У 1661 році йшли переговори про її можливий союз зі старим фельдмаршалом Йоганном Моріцем Нассау-Зігенським, проте той вирішив залишитися самотнім.[1]
У 24 роки Марія взяла шлюб із пфальцграфом Ціммерн-Кайзерслаутерна Людвігом Генріхом, старшим від неї на два роки. Шлюбний контракт був укладений у березні 1666, в ньому окремо оговорювалося місце вінчання.[2] Весілля пройшло 23 вересня 1666 в Клеве.
Союз мав на меті зблизити кальвіністські родини, однак був укладений з особистої прихильності молодих людей. Дітей у пари не було.
У 1669 році Марія вирішила перебудувати покинутий августинский монастир Святого Петра у Бад-Кройцнаху в новий замок, який отримав назву Оранієнгоф і надалі слугував літньою резиденцією.
У січні 1674 року Людвіг Генріх пішов з життя. Оскільки шлюб був бездітним, землі Ціммерн-Кайзерслаутерна відійшли курфюрсту Пфальца Карлу I Людвігу. Марія надалі користувалася палацом Оранієнгоф як удовиною долею. У 1675 році, після смерті матері, вона отримала дорогоцінних каменів на суму 56 456 гульденів та узуфрукт над замком Тюрнхаут.[2] Продовжувала листуватися з сестрами. Єлизавета Шарлотта Пфальцька свідчила, що до кінця життя пфальцграфиня мала роман зі своїм таємним радником Йоганном Казимиром Колб фон Вартенбергом.[3]
Марія пішла з життя у березні 1688 року від наслідків пневмонії. Була похована в євангелічній церкві Святого Стефана у Зіммерні.[4] Замок Оранієнгоф вона заповіла графу фон Вартенбергу.[2] Втім, вже за рік він був зруйнований під час війни за Пфальцську спадщину.
↑Євангелічна церква Святого Стефана у Зіммерні [4][недоступне посилання з липня 2019](англ.)
Література
A. Staring, Prinses Maria van Oranje, hertogin van Simmern, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1932, стор. 39—40.
J. C. van der Does, Prinsessen uit het Huis van Oranje, Putten, 1939, стор. 168-172.
F. W. van den Berg, Maria van Oranje. Een bijna vergeten telg uit ons vorstenhuis, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1993, стор. 6-21.
G. van der Meer, Houtsnijwerk door Maria van Oranje, hertogin van Simmern?, Jaarboek Vereniging Oranje Nassau Museum, 1995, стор. 67-74.
Katharina Bechler, Schloss Oranienbaum. Architektur und Kunstpolitik der Oranierinnen in der zweiten Hälfte des 17. Jahrhundert, Halle (Saale), 2002.
P.G. Schulte, Maria von Simmern, in: Onder den Oranjeboom, Oranienbaum – Huis van Oranje, tentoonstellingscatalogus Schloss Oranienbaum, Dessau, 2003, стор. 369-376.