Марія Белло
Марія Елена Белло (англ. Maria Elena Bello, 18 квітня 1967) — американська акторка. ЖиттєписНародилась у Норрістауні, Пенсільванія, у сім'ї шкільної медсестри та вчителя Кеті Белло, та підрядника — Джо Белло.[3][4] Її батько — італоамериканець, родом із Монтелла, Італія,[5] а її мати — полька.[6] Марія має двох рідних братів Кріса і Джоуі, та молодшу сестру Лізу. Вона росла у сім'ї римо-католиків із середовища робітників. Закінчила католицьку середню школу.[7][8] Пізніше навчалась в університеті Вілланова, де вивчала політологію. Потім записалась на курси акторської майстерності, після закінчення яких, відточувала свої акторські вміння у декількох театральних постановках в Нью-Йорку.[9] Кар'єраРанні телевізійні виступи Белло включають епізоди The Commish (1991), Due South (1994), Nowhere Man (1995), Misery Loves Company (1995) і ER (1997-98). Її прорив стався, коли її взяли на роль місіс Сміт у шпигунському серіалі «Містер і місіс Сміт», хоча шоу було скасовано через вісім тижнів. Потім вона з’явилася в трьох останніх епізодах третього сезону «Швидкої допомоги» в ролі педіатра, доктора Анни Дель Аміко, і була постійним членом акторського складу під час четвертого сезону медичної драми. Белло перейшов до кіно, отримавши роль у фільмі «Гидкий койот» (2000). Двічі була номінована на премію «Золотий глобус»: за найкращу жіночу роль другого плану у фільмі «Кулер» (2003) і за найкращу жіночу роль у фільмі «Історія насильства» (2005). Вона зіграла в «Книжковому клубі Джейн Остін» (2007) роль Джоселін і доктора Алекса Сабіана у фільмі 2005 року «Напад на дільницю 13», ремейку оригінального фільму 1976 року, знятого Джоном Карпентером. У 2008 році вона зіграла головну роль у фільмі «Мумія: Гробниця імператора драконів» у ролі Евелін О'Коннелл, замінивши Рейчел Вайс. У грудні 2008 року Белло почала працювати над драмою для HBO. Окрім головної ролі в новому серіалі, Белло також планував стати виконавчим продюсером. Вона зіграла головну роль у драматичному фільмі 2009 року «Жовта хустка», який вийшов на екрани кінотеатрів 26 лютого 2010 року компанією Samuel Goldwyn Films. У 2010 році Белло зіграв головну роль у двох епізодах серіалу «Закон і порядок: Спеціальний відділ жертв». Наступного року вона знялася в телесеріалі Головний підозрюваний, який було скасовано після 13 епізодів. У 2011 році вона стала членом правління CQ Matrix Company, компанії, створеної її тодішньою партнеркою Клер Манн, щоб допомогти клієнтам досягти «трансформаційного життя та сили інтелектуального обміну», покращуючи їхній комунікаційний коефіцієнт. У 2014 році вона зіграла разом з Френком Грілло в трилері Джеймса Вана «Демонічний». Белло почала продюсувати короткометражні фільми у 2010 році. У 2022 році вона була продюсером фільму «Жінка-король». Особисте життяУ Белло є син Джексон (род. 2001) від продюсера Дена Макдермотта. У листопаді 2013 року Белло завершила камінг-аут, розповівши про свої відносини з продюсером Клер Манн.[10][11] Вони розсталися у 2016 році. У лютому 2020 року, відвідуючи 92-шу церемонію вручення премії «Оскар» у своїй першій публічній появі як пара, Белло оголосила, що вона та шеф-кухар Домінік Кренн заручилися 29 грудня 2019 року під час відпочинку в Парижі, Франція. Вони одружилися на церемонії в Мексиці 12 травня 2024 року. БлагодійністьБелло брала участь у кількох благодійних справах. Після землетрусу на Гаїті 2010 року Белло заснувала організацію WE ADVANCE разом з Аледою Фрішман, Барбарою Гійом і Елісон Томпсон. Організація заохочує гаїтянських жінок до співпраці, щоб зробити охорону здоров’я пріоритетом і покласти край домашньому насильству в їхніх громадах. Станом на 2011 рік організація базується в медичній клініці та громадському центрі в Сіті-Солей[12]. Белло очолювала зусилля зі збору коштів у Філадельфії та зробила пожертву на допомогу постраждалим від землетрусу Тохоку та цунамі в Японії 2011 року. Вона також є членом правління Darfur Women Action Group, неурядової організації, яка веде активну діяльність від імені жертв геноциду під час конфлікту в Дарфурі[13]. ФільмографіяФільми
Телебачення
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia