Мартинюк Микола Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинюк.

Мартинюк Микола Васильович
Народився	25 вересня 1940(1940-09-25) (84 роки)  Сокирянський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Нагороди

Микола Васильович Мартинюк — (нар. 25 вересня 1940, с. Гвіздівці, Сокирянський район, нині Дністровського району, Чернівецької області) — український залізничник. Почесний залізничник. Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.

Біографія

Народився 25 вересня 1940 року у селі Гвіздівці, нині Дністровського району, Чернівецької області. Після закінчення середньої школи навчався у Чернівецькому залізничному училищі № 1. У 1959 році був призначений помічником машиніста у паровозне депо «Чернівці». Три роки служив у залізничних військах Радянської Армії. Працював машиністом паровоза, тепловоза, з 1968 року — машиністом локомотива.

Новаторство Миколи Мартинюка

Очоливши молодіжний екіпаж, задумав та реалізував економічно ефективну ідею — меншою кількістю тепловозів, перевезти більше вантажів. На практиці довів, що тепловозами можна водити поїзди на 400—700 тонн важчі, ніж передбачено нормою. Лише за рік його екіпаж провів 80 великовагових поїздів і перевіз 40 000 вантажу понад план за що був удостоєний звання «Почесний залізничник».

Громадська діяльність

• Член ради наставників Буковини.
• Голова профкому цеху експлуатації (впродовж 15 років)
• Делегат з'їзду залізничників України.

Відзнаки, нагороди

• Медаль «За трудову доблесть».
• Орден Трудового Червоного Прапора.
• Орден Леніна.
• Нагрудний знак «Победитель соцсоревнования» (1973).
• Нагрудний знак «Ударник коммунистического труда».
• Золота медаль ВДНГ СРСР.

Джерела

• Мартинюк Микола Васильович // Вони прославили Буковину / відповідальний за випуск С. Мельник. — Вижниця : Черемош, 2010. — С. 310. — ISBN 978-966-181-049-4.