Марк Ламброн
Марк Ламброн (фр. Marc Lambron ; 4 лютого 1957, Ліон) — французький письменник, літературний критик. БіографіяЗакінчив Вищу нормальну школу, отримав ступінь агресії з філології. В 1980 році закінчив університет Париж IV Сорбонна, в 1982 році — паризький Інститут політичних досліджень, а в 1985 році — Національну школу адміністрації[6]. Автор кількох романів, дія яких відбувається в Америці 1920-х (L'œil du silence, 1993), у вішистській Франції (1941, Grasset 1997) або в 1960-і роки (Etrangers dans la nuit, Grasset 2001, Les menteurs, Grasset 2004). В 1986 році почав публікувати літературну хроніку епохи «Бальний записник» (Carnet de Bal), написав два біографічні есе — про Сеголен Руаяль (Mignonne, allons voir si la rose, 2006) і Ніколя Саркозі (Eh bien[7] maintenant, 20[7]. Перший роман Ламброна «Мадридська імпровізація» (L'Impromptu de Madrid) був удостоєний премії Де маго, а роман «Погляд мовчання» (L'Œil du silence) — премії "Феміна "[8]. 2006 року роман Une saison sur la terre отримав премію[fr] Моріса Женевуа, засновану містом Гарш[9]. З 1988 року Ламброн працював у Державній раді Франції на посаді рекетмейстера (maître des requêtes), 2006 року обраний повноправним членом Ради[10]. 2014 року обраний членом Французької академії, де зайняв крісло 38 після смерті в 2013 році лауреата Нобелівської премії з медицини Франсуа Жакоба[11]. Книги
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia