Манфред фон Кларі унд Альдрінґен

Манфред фон Кларі унд Альдрінґен нім. Manfred von Clary und Aldringen
Прапор Міністр-президент Цислейтанії
2 жовтня 1899 — 21 грудня 1899
Попередник:	Франц Антон фон Тун унд Гоґенштайн
Спадкоємець:	Генріх фон Віттек
Народження:	30 травня 1852(1852-05-30)[1]  Відень, Австрійська імперія[1]
Смерть:	12 лютого 1928(1928-02-12)[1] (75 років)  Schloss Herrnau^d, Зальцбург, Австрія
Країна:	Австрія
Освіта:	Віденський університет
Батько:	Edmund Clary-Aldringen^d
Мати:	Elisabeth-Alexandrine de Ficquelmont^d
Шлюб:	Countess Franzeska Pejacsevich^d
Діти:	Edmund Graf von Clary und Aldringen^d[2] і Marie Karoline Gräfin von Clary und Aldringen^d[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Манфред фон Кларі унд Альдрінґен (нім. Manfred Graf von Clary und Aldringen; *30 травня 1852, Відень — †12 лютого 1928 замок Хернан поблизу Зальцбурга) — австро-угорський державний діяч, міністр-президент Цислейтанії в 1899. Нащадок фельдмаршала Кутузова (через бабусю, Доллі Фікельмон).

Біографія

Походив з богемського княжого роду Кларі унд Альдрінґен, син Едмунда Моріца фон Кларі унд Альдрінґена (1813-1894). Молодший брат австро-угорського дипломата Зіґфріда фон Кларі унд Альдрінгґена. Онук Голови уряду Австрійської імперії (1848) Карлі Людвіга фон Фікельмона. У 1884 одружився з графинею Францискою Пеячевіч фон Ферекце, що походила з хорватської гілки князів Естергазі фон Галанта. У сім'ї народилося двоє дітей.

Навчався на юридичному факультеті Віденського університету. У 1877 вступив на державну службу. З 1888 — окружний начальник (Bezirkshauptmann) віденського району Вінер-Нойштадт. 22 лютого 1896 призначений намісником (ландпрезідентом) Австрійської Сілезії.

1 грудня 1898 призначений штатгальтером Штирії, займав цей пост (з невеликою перервою) аж до розпаду Австро-Угорської імперії в 1918.

2 жовтня — 21 грудня 1899 — міністр-президент Цислейтанії, одночасно займав пост міністра землеробства. Вступивши на посаду глави уряду, Кларі виявився в центрі політичної кризи, пов'язаної з обговоренням Закону про мови (Sprachenverordnung), відповідно до якого державні службовці в землях зі змішаним німецько-слов'янським населенням (перш за все — в Богемії) повинні були б володіти обома мовами. Зайняв пронімецьку позицію. Таким чином, він зміг домогтися завершення кампанії з блокування Рейхсрата, яку проводили німецькі націоналісти, проте відновити діяльність парламенту не зміг — протестувати почали чеські депутати, прихильники закону. Уряд був змушений здійснювати державне управління за допомогою надзвичайних постанов, ім'ям імператора. Ухвалення нового мовного законодавства було відкладено.

Після повернення в Штирію, Кларі реорганізував систему земельного управління, створив регіональний надзвичайний фонд. Успішно реалізовував заходи по боротьбі з туберкульозом. Під час Першої світової війни займав посаду керівника регіонального відділення Червоного Хреста.

Довгі роки був членом Палати панів (Heerenhaus) парламенту Цислейтанії.

Після розпаду Австро-Угорщини пішов з державних посад, залишок життя провів у родових маєтках в Австрії та Чехословаччини.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #129157198 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Джерела

• Alfred Ableitinger. Badeni — Thun — Clary-Aldringen — Eulenburg. Das österreichische Regierungssystem in der Krise der Jahre 1897—1899. // Gernot Peter Obersteiner (Hrsg.): Festschrift Gerhard Pferschy zum 70. Geburtstag. Historische Landeskommission für Steiermark. — Graz, 2000. — ISBN 3-901251-15-4.
• Elma Flooh-Wagnes. Manfred Graf Clary und Aldringen. Der letzte k. k. Statthalter in Steiermark. Sein Leben und Wirken. — Graz, 1952.

Портал «Біографії»   Портал «Політика»