Мануела Аркурі

Мануела Аркурі
італ. Manuela Arcuri
Народилася	8 січня 1977(1977-01-08)[1] (48 років)  Ананьї, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія
Громадянство	Італія
Діяльність	акторка, модель, телеведуча
Alma mater	Національна академія драматичного мистецтва^d
IMDb	nm0033899
Мануела Аркурі у Вікісховищі

Мануела Аркурі (італ. Manuela Arcuri; нар. 8 січня 1977, Ананьї) — італійська акторка і фотомодель.

Біографія

Мануела Аркурі народилася в 1977 році в Ананії і виросла в Латині. Її батько родом з провінції Кротоне в Калабрії[2], а мати — з міста Авелліно в Кампаньї[3]. У 14 років Аркурі стала професійною моделлю, брала участь у фотосесіях, модних показах і конкурсах краси[4].

Аркурі вчилася в Академії драматичного мистецтва в Римі. Її акторська кар'єра почалася з невеликої ролі в комедійному фільмі Леонардо Пьєраччіоні «Лауреати». У кінці 1990-х відбулася низка комедійних фільмів, де Аркурі грала другорядні ролі, в яких наголос робився на її зовнішність. Паралельно з акторською кар'єрою працюючи моделлю, знімаючись у відвертих фотосесіях і рекламі купальників, актриса в основному розглядалася режисерами як ефектна красуня, здатна привернути до фільму чоловічу аудиторію. Яскравим прикладом такого підходу став комедійний фільм Bagnomaria режисера Джорджіо Панаріелло[5].

У кінці 1990-х — початку 2000-х років Аркурі знялася в декількох іспанських фільмах: кримінальній драмі «У пошуках Шахерезади» (з циклу про детектива Пепе Карвальо), костюмованої драми «Безумство кохання» і трилері «Справа відьми». Вершиною її модельної кар'єри стала еротична фотосесія для календаря журналу «Panorama» у 2001 році, яку проводив відомий фотограф Конрад Годлі на тлі сицилійських пейзажів. На початку 2000-х років Аркури практично відійшла від роботи в кіно і стала більше зніматися в телевізійних проектах. Широку популярність їй принесла одна з головних ролей у популярному в Італії телесеріалі «Карабінери». У ньому вона протягом кількох років грала офіцера італійської поліції Паолу Віталі, навколо професійної діяльності та особистого життя якої будувалася велика частина сюжету.

Особисте життя

Мануелі Аркурі приписували романи з футболістами Франческо Тотті і Франческо Коко, олімпійським чемпіоном з фехтування Альдо Монтано[6]. З 2010 року Аркурі заручена з Джованні Ді Джанфранческо. У жовтні 2013 року пара оголосила, що чекає дитину[7]. 8 травня 2014 року Аркурі народила сина, якому дали ім'я Маттіа[8].

Старший брат Мануели, Серджіо Аркурі, також є актором[9]. Разом з сестрою він знявся в чотирьох телесеріалах.

Фільмографія

Кіно

• 1995 — l'ultimo concerto
• 1995 — Лауреати / I laureati
• 1995 — I buchi neri
• 1995 — Весільні подорожі / Viaggi nozze di — Мара
• 1996 — Gratta e vinci
• 1996 — Uomini senza donne
• 1996 — Тріщина в часі / A spasso nel tempo
• 1997 — Втрачені серця / Cuori perduti
• 1997 — На краю сонця / Finalmente soli
• 1999 — Bagnomaria
• 1999 — Я хочу залишитися під ліжком / Voglio stare sotto al letto
• 2000 — Teste di cocco
• 2000 — У вільному бігу / A ruota libera
• 2001 — Безумство кохання / Juana la Loca — Беатріс
• 2003 — Справа відьми / Cosa de brujas — Марія

Телебачення

• 1997 — Disokkupati (телесеріал)
• 1999 — Anni '60 (телесеріал)
• 1999 — Пепе Карвальо (телесеріал) — Шахерезада
• 2002—2003 — Карабінери / Carabinieri (телесеріал) — Паола
• 2004 — Con le unghie e con i denti (телефільм)
• 2004 — Мадам / Madame (телефільм)
• 2005 — Імперія / Imperia, la grande cortigiana (телефільм) — Імперія
• 2005 — Carabinieri — Sotto copertura (телефільм) — Паола
• 2005 — Королева квітів / Regina dei fiori (телефільм) — Регіна
• 2006 — Честь і повагу / L onore e il rispetto (міні-серіал) — Нелла
• 2007 — Donne sbagliate (телефільм)
• 2008 — Io non dimentico (телефільм) — Анджела
• 2008 — Mogli a pezzi (телесеріал)
• 2009 — So che ritornerai (телефільм)
• 2010 — Катерина і її дочки / Caterina e le sue figlie 3 (телесеріал) — Морена
• 2010 — Гріх і сором / Il peccato e la vergogna (телесеріал) — Кармен Табакки
• 2011 — Червоний caldo (міні-серіал)
• 2013 — Пупетта: Мужність і пристрасть / Pupetta — Il coraggio e la passione (міні-серіал) — Пупетта Мареска

Примітки

1. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
2. Vincenzo Pitaro (16 червня 2011). Manuela Arcuri e le sue origini calabresi. Gazzetta del Sud. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 24 лютого 2014.(італ.)
3. Luca Cirillo (7 квітня 2011). Manuela Arcuri: "Volata scudetto? Tifo Napoli, mia madre è di Avellino". CalcioNapoli24.it. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 24 лютого 2014.(італ.)
4. Manuela Arcuri. Sipario. 3 лютого 2011. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 24 лютого 2014.(італ.)
5. Stephen Gundle. Bellissma – Feminine Beauty and the Idea of Italy. — С. 257-259. — ISBN 978-0300123876.(італ.)
6. Scoppia la coppia Arcuri-Montano: «Lei pensa soltanto al suo lavoro». Il Giornale. 28 червня 2006. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 24 лютого 2014.(італ.)
7. Manuela Arcuri sarà mamma: «Sono incinta del mio fidanzato». Quotidiano Net. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 24 лютого 2014.(італ.)
8. Manuela Arcuri mamma: è nato il figlio Mattia. Oggi. 8 травня 2014. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 8 березня 2015.(італ.)
9. Giovinazzo, Eleonora.it (9 жовтня 2012). Manuela e Sergio Arcuri in «Pupetta, una storia italiana». Invidia. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 8 березня 2015.(італ.)

Посилання